Безглуздий і нещадний російський плагіат

В наш час не прийнято вимовляти слово «плагіат». Нині модно говорити «адаптація». І цих адаптацій набагато більше 10-ти, але ми взяли найсмачніші. Навіщо витрачати час на «Мою прекрасну няню» і «Не родись красивою», коли можна розкласти по поличках «Нюхача» і «Батьківщину».

1. «Як я зустрів вашу маму» – «Як я зустрів вашу маму»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_ZuF5cJ2aCKEOu

«Як я зустрів вашу маму» – це той же самий «Як я зустрів вашу маму». Тільки якщо американський варіант був веселим, добрим, іронічним і місцями сумним, то російська – нудним, вторинним і всіляко намагався повторити успіх в рамках окремо взятої країни. Тільки біда в тому, що, повністю копіюючи шедевр, щастя не досягнеш. Навіть повністю копіюючи Барні Стинсона. Барні – це святе. У російській версії його звуть Юра Садовський, він працює у фірмі по виробництву ворсової оболонки для тенісних м’ячиків і носить при собі таємниче посвідчення, отгоняющее навіть працівників ФСБ. Його зіграв Олександр Смирнов – людина, старанно намагався показати, за допомогою голосу та подачі, що за личиною конферансьє команди КВН «Парма» ховається великий драматичний актор. Тільки російська Садовський (він же Стінсон) втрачає притаманну йому харизму і виглядає досить безглуздо, особливо коли використовує фрази американського героя, які деколи абсолютно не вписуються в російські реалії.

2. «Доктор Тирса» – «Доктор Хаус»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_FqLsDlmPjpr59

Можете послати мене куди подалі, а мені сподобався цей серіал. Так, цей фільм був створений під враженням від «Доктора Хауса». Але як раз більшість неприємних відчуттів в області трохи нижче спини було пов’язано з тим, що Пореченков на Лорі не був схожий. До великого циніка Міші було далеко, тому його «Хаус» був більше схожий на Вінні-Пуха і обріс рисами романтичного героя. Веселого в серіалі не залишилося практично нічого. Суцільні драми і трагедії на кшталт померлої дружини головного героя і смертельно хворої дівчинки, взятої під опіку лікаря з неймовірно звучним ім’ям-по батькові Федір Августович (герой Сергія Газарова, що грає в російському кіно всіх євреїв, кавказців та інших товаришів екзотичного походження). Єдине, що залишилося забавного – це прізвище лікаря і деякі сюжетні повороти. От якби творці не позиціонували себе як «Наша відповідь «Хаусу», то був би звичайний російський серіал. А так довелося тримати відповідь, чому герої серіалу схожі на західних «колег».

3. «Втеча» – «Втеча» (хоч би назву поміняли)

Poradi.ком.ua_5.05.2015_5zLWW9P4nuEe9

Епіграф до фільму красиво намагається виправдатися за спробу перенести події в американській в’язниці на руську землю: «Всі факти вигадані. Крім одного – прагнення людини до свободи!»

Вітчизняний «Втеча» більше нагадує звичайні серіали про кримінал, крутяться на НТВ. Так, головний герой – інженер – намагається визволити невинного брата, звинуваченого у вбивстві великого політика (у російській версії убитий був не віце-президент, так як в Росії такої посади немає, а міністр фінансів) з укладання та відправляється у в’язницю, попередньо набивши її схему на своєму тілі. Але в нашій версії, звичайно ж, більшу увагу приділено поліцейським і їх розслідування. Зате в’язниця в Росії виглядає куди більш жахливою. Але чому тут дивуватися.

Критиці піддалася гра багатьох акторів, які не змогли створити образи колоритних персонажів, порівнянних з героями американського серіалу. Та й деякі діалоги, перенесені з американської версії старовинним методом «копіювати, вставити, не завжди відповідали російської дійсності.

Зате Володимир Епіфанцев знову зіграв в’язня. Він вже грав таку роль. Тільки дія там відбувалося гаупвахте, з Братиком… і їй-Богу, якби тут була хоча б парочка елементів із «Зеленого слоника», то вийшов би шедевр. А якщо б ніхто не бачив американський оригінал, то претензій до серіалу було б менше.

4. «Чарлі» – «Уілфред»

Порядок.ком.ua_5.05.2015_aWYO1L5wm0Uvy

Коли «Глухар» грає в історії взаємин молодого хлопця і пса, якого хлопець чомусь бачить балакучим мужиком в костюмі собаки, то це виглядає як історія взаємин схожого на полоненого німця чувака і веселого чоловіка, який працював аніматором в костюмі собаки.

Так і завдяки цензурі адаптація не могла спочатку бути вдалою. Весь колорит цієї дивної історії був загублений. Вже тому російський пес Чарлі – куди більш стриманий, ніж оригінальний Уілфред, що влаштовує головному герою Райану, який підступає до його господині, нескінченні проблеми. Чарлі ж, швидше, наставник, який займається вихованням головного героя. Хоча завдяки впізнаваною харизмі Аверіна, це виглядає як пригоди чомусь переодягненого в собаку «Глухаря» і невдалої копірки з Елайджі Вуда.

5. «Батьківщина» – «Батьківщина»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_Ft2PJ8XG9BwQj

Зовсім нещодавно показана на вітчизняному телебаченні адаптація виявилася на рідкість смотрибельной. Тут є кілька причин. По-перше, сюжет більш-менш органічно вписується в російські реалії. По-друге, сюжет може бути зрозумілий і прийнятий українським глядачем і не здається закордонним продуктом. Багато насправді не знали про існування американського прототипу. Ну і, по-третє, відмінний акторський склад. Маковецький, Машков та інші товариші, навіть дратує, дочка головного героя, відмінно зіграли. Є думка, що переплюнули своїх зарубіжних колег. Але тут вже нехай кожен сам вирішує, особисто мені здалося, що і ті, і інші зіграли на рівні.

Військовий провів багато років в полоні у радикальних ісламістів і повертається додому зовсім іншою людиною, а можливо, ще й засекреченим терористом. Але наша версія, перш за все, як це зараз модно, «про патріотизм», а характери і інтрига – це вже інша справа.

До речі, американська версія, в свою чергу, є адаптацією ізраїльського серіалу «Військовополонені». На жаль, його не дивився, а тому судити не беруся. Але знаючі люди кажуть, що якщо порівнювати всі 3 версії, то американська лідирує.

6. «Острів непотрібних людей» – «Залишитися в живих»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_1ARapcvYssjK1

Тут все простіше, ніж в оригіналі. Аварії, пасажири, які вижили на таємничому острові, всі різні і зі своєю історією, і виявилися вони посеред океану неспроста. По суті, це набрід з 13 непотрібних громадян, від яких вирішили позбутися їх родичі і друзі. Тут запозичена, швидше, стилістика й загальна ідея «Залишитися в живих». Всі ці різкі спогади з минулого кожного героя, перемішані з дійсністю, та інші прийоми. Та й сам серіал набагато коротше, що не може не радувати. Ось ти можеш собі уявити Олександра Панкратова-Чорного, який в стилі Джона Лока намагається пізнати таємницю острова і розібратися з таємничим «чорним димом»? Ось і я не можу. Жодних затягнутих кінцівок, DHARMA Initiative і повернень на острів. Зате герої з народу, все зрозуміло і цікаво. Правда російський «Сойєр» не так крутий, як американський, що не може не засмучувати. Зате що російський «Джек Шеппард», що американський дико дратують своєю емоцією, що не змінюється від серії до серії.

7. «Зворотна сторона місяця» – «Життя на Марсі»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_jjaJ8Jc0J30rr

Коли серіали зазіхають на назви легендарних рок-хітів, то на них падає подвійна відповідальність. Тут і меломани можуть не пробачити, і Боги Музики проклянуть. Але на подив що англійці, які взяли в якості назви популярний в 70-е хіт Девіда Боуї, що Цекало, позаимствовавший назва відомого в Союзі лише трохи альбому Pink Floyd, не схибили. Якщо з англійською, так і американської версіями все зрозуміло, то російська викликає сумніви. До того моменту як її починаєш дивитися. Вільна адаптація ідеально описала радянські реалії зразка 70-х років, та й сам сюжет не підкачав. Правда, іноді відверто лякали моторошно вирячені очі головного героя у виконанні Павла Дерев’янка. Але це ж російський серіал. Не все ж у ньому повинно бути добре.

Варто сказати велике спасибі Олександру Цекало за хороший продукт.

8. «Щасливі разом» – «Одружені і з дітьми»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_LjMGBLZLjQKYG

Я не можу сказати нічого поганого про цю «комедію положень». Тому що це в молодості над Геною смієшся, а з роками його починаєш розуміти і співпереживати йому. І досі собак породи бернський зенненхунд ми називаємо просто і лаконічно – «Барон». Ось дивишся на невдахи Гену, згадуєш про те, що серіал – копірка з американської версії, і думаєш: як же у нас багато спільного. Хоча треба пошукати продавця взуття, містить двоярусну квартиру, машину (хоч і стару), дружину і двох дітей.

Серіал повний пердильного гумору, вульгарності і грунтується на темі сексу«, цицьок і пива». Але це не означає, що ти над ним не сміявся. Я розумію, молодий був, дурний. Я був таким же.

Зате, можливо, це перший серіал, в якому події розгортаються не в Москві, а в славному місті Єкатеринбурзі. Не сказати, що Єкатеринбург більше підходить для адаптації життя втомленого американського продавця взуття (нагадую, «Щасливі разом» – це повна, цілковита, тотальна, полнейшущая копірка). Мабуть, просто вирішили урізноманітнити, мовляв, і в інших містах буває життя.

Зате цей серіал подарував нам чудову поезію. Я кажу не про вірші Сосистера… тобто Грандмастера Біта, а про вірші Геннадія:

Я люблю, коли тітькамі дівки трясуть,

Я люблю, коли грошики в руки пливуть,

Я люблю, коли дітей вдома немає,

Я люблю, коли вільний туалет,

Я люблю, коли дружина йде назавжди,

Я люблю, коли в будинку смачна їжа,

Я люблю пиво, шампанське, ікру!

І я ненавиджу цю гру!

9. «Нюхач» – «Обмани мене», «Шерлок»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_px5nzAAYhgMkw

Ще одна вільна адаптація, тільки на цей раз «адаптатори» додумалися придумати своєму головному герою зовсім іншу суперспособность. А знаєте, в чому секрет? У тому, що це не адаптація, а самостійний проект. Так і зроблений він на Україні українцями для всього СНД (і навіть трохи для Ізраїлю). Але це не скасовує того, що герой, як дві краплі води, схожий на Кела Лайтмена з «Обмани мене». Мало того, що виконавець головної ролі Кирило Кяро має яскраві зовнішні подібності з персонажем Тіма Ротта, так він, подібно до свого героя, любить ставити своїм талантом людей в глухий кут. Його так само не люблять органи влади, вважаючи шарлатаном, однак не можуть без нього обійтися. Так, у нього немає лабораторії, підлеглих, зате є колишня дружина та дитина. А ще він за частки секунди може розпізнати, хто вбивця, а хто ні, і на відміну від Лайтмена зовсім не вміє ладити з суспільством.

Загалом-то мимоволі згадується «наше все» – Шерлок. Однак, у «Нюхача» є ряд проблем. По-перше, слабкий сюжет (цікавіше дивитися за самими Нюхачем, ніж за тим, як він розкриває злочини), а по-друге, своєрідний Кяро сильно поступається прущей назовні буйної харизмі Ротта і Камбербетча. Іншими словами, він взагалі ніякої, і всі його спроби надати виразу обличчя героїчні риси зводяться до посмішці, нагадує звіриний оскал. Але за спробу зробити свого супердетектива можна поставити як мінімум 6,5/10.

10. «Теоретики» – «Теорія великого вибуху»

Poradi.ком.ua_5.05.2015_NA9dNg4l2d7LN

«Нууу… ну ні, ну навіщо?» – перше, що проситься на розум, коли ти бачиш цей шедевр. Скільки було сказано на тему того, що досконале копіювання серіалів до добра не доводить! Так ні, білоруські побратими нахабно поцупили ідею, суть і діалоги. Правда, автор оригінального серіалу, Чак Лоррі, випадково натрапив на цей шедевр і, трохи спантеличений від побаченого, написав відкритий лист, побажавши плагіаторам згоріти від сорому. Як ти вже зрозумів, білоруси не заплатили ні цента за адаптацію, що дуже засмутило творців. Але вони не можуть нічого зробити, так як компанія-виробник належить уряду республіки Білорусь. А з «Бацькою» сваритися не можна.

Ну, а щодо самого серіалу? Всі потуги з боку колишніх гравців квк колись класної команди «ЧП» зробити зі своїх персонажів смішних «гіків» виглядають жалюгідними. Сплагиаченные діалоги звучать нудно, вдруге і неприродно. А білоруський Шелдон далекий від свого американського прототипу.