Кіно по суботах #90

Жах, ми вже дев’ятий десяток розміняли випусків. Це дев’яносто тижнів і 450 фільмів. І купа часу, який ти на них витратив. Хтось скаже, що це час благополучно змито в унітаз, але насправді будь-яке кіно — це історія, яка має пряме відношення до життєвого досвіду і мистецтва. Ми намагаємося радити тільки сильне кіно, яке здатне залишити в твоєму серці значимий слід. Так що стався до нашої кинорубрике серйозно — можливо, одного разу вона врятує тобі життя.

Брати з Грімсбі (Grimsby), 2016

Poradi.com.ua_30.09.2016_rRCl9djjH0mdlДуже огидне кіно. Втім, як і будь, що знято Сашею Бароном Коеном — найогиднішим людиною Голлівуду. Але жартувати цей хлопець вміє. Він поєднує в собі аморальний британський гумор і міміку Джима Керрі. Виходить дуже тупо, але і дуже смішно. Треба розуміти, що фільми Коена — це не просто кіно про цицьки, піськи і пердеж. Це ще й чудова сатира на сучасні відносини між людьми, державою і великими корпораціям.

«Брати з Грімсбі» — комедія для натовпу, веселощів і п’яного настрою, але над фільмом можна й подумати, коли градус алкоголю в крові трохи спаде. Коен не так простий, як здається. З іншого боку, фільм являє собою отъявленную і мерзенну комедію, яка йде на ура, коли за вікном і всередині смуток і безвихідь.

Капоті (Capote), 2005

Poradi.com.ua_30.09.2016_XiIATAfxexlpwТрумен Капоте — культовий письменник, який строчив відмінні історії на кшталт «Сніданку у Тіффані» (ти міг бачити однойменний фільм — класика). Капоті не можна визначити до конкретного жанру, він працював на стику стилів і велику увагу приділяв документальності подій — робота журналіста залишила свій відбиток.

І самою смачною історією, яку він написав, є «Холоднокровне вбивство» — документальний роман, який описує бійню в Канзасі, коли двоє виродків жорстко розправилися із звичайною американською сім’єю. Ця історія виробляє на письменника біса сильне враження. Процес написання книги — це і є сюжетний кістяк фільму.

Але глядач, звичайно, не буде дві години спостерігати за тим, як персонаж Філіпа Сеймура Хоффмана (хороший був актор) стукає по друкарській машинці. Головний герой не просто пише, він ще й досліджує, спілкується з злочинцями, намагається проникнути в їхнє розуміння світу, щоб написати хорошу книгу, але він зовсім забуває стару як світ істину: «Якщо довго вдивлятися в безодню — безодня почне вдивлятися в тебе». Про це і кіно.

Хто я (Who Am I — Kein System ist sicher), 2014

Роботи.ком.ua_30.09.2016_kOfUnPHqfhMURПро хакерів останнім часом знімають не так вже й багато хороших фільмів. На стику тисячоліть ця тема обсмоктувалась з різних сторін, і з’являлися такі шедеври, як «Трон», «Джонні Мнемонік» і «Хакери». А що зараз? У Голлівуді затишшя. Натомість Німеччина постачає відмінний контент по цій темі.

Візьмемо фільм 2014 року «Хто я». В момент релізу Рід Хастінгс, виконавчий продюсер компанії Netflix, назвав «Хто я» чудовим прикладом справжньої історії, яка не містить в собі шаблонних ходів у сюжеті. Фільм розповідає про молодого генія Бенджаміна, який мріє стати супергероєм. Але хлопець ніяк не може втілити свої мрії в життя, поки не зустрічає свою повну протилежність — Макса. Можна було б подумати, що вони напялят на себе червоні плащі, штани в обтяжку, щоб мочити по кутах злочинне бидло, але замість цього вони вирішують повстати проти системи, зробивши кілька кібер-злочинів, які роблять їх кумирами німецької молоді.

Руйнування (Demolition), 2015

Poradi.com.ua_30.09.2016_6zzzN3qzmEA9yЦей фільм з Джейком Джилленхолом критики прийняли холодно, але в сучасному світі це лише додатковий привід, щоб його подивитися (згадай, з якою люттю критики доводили геніальність «Мисливець за привидами»). Режисером є Жан-Марк Валле — той самий француз, який зняв «Дику» і «Далласський клуб покупців». У відсутності таланту цього кінематографіста не дорікнеш. Останній фільм тільки підтверджує цю думку.

Отже, «Руйнація» — це в міру важкий, не в міру сумний фільм. Джейка Джилленхола віддали головну роль, і це не даремно — він зіграв відмінно. Сам фільм, на наш погляд, більше для одиночного перегляду. У ньому немає якихось складних ходів, але його треба дивитися не під шум дружній натовпу. Його дивляться з відкритим серцем, вбираючи трагедію, яку придумав для нас автор сценарію. А трагедія, так чи інакше, страшна своєю абсолютною правдоподібністю — у хлопця помирає дружина, але він нічого не відчуває. Зовсім нічого. Йому плювати. І це найстрашніше, бо ми й самі до кінця не розуміємо, що для нас означає «улюблений» людина, та чи можемо ми взагалі насправді відчувати почуття під назвою «кохання». Сильний фільм.

Шлях на південь (Southbound), 2015

Poradi.com.ua_30.09.2016_rUooocXndiQ3bЗа традицією, заправимо наше кіношне блюдо відмінним фільмом жахів на дорожню тематику. Стильний фільм, який напевно орієнтувався на роуд-муві 80-х. Він умовно розділений на кілька дорожніх історій, які об’єднані, власне, однією дорогою. У кожній історії свій режисер, так що ми бачимо не цілісну картину, а якийсь альманах жахів, який, втім, виглядає цілком собі цільно з-за закладеного в ньому посилу. Неминуча розплата за гріхи — ось головна думка всіх чотирьох сюжетів. Героям кожної історії доведеться битися з власними темними таємницями, щоб заслужити прощення від жаху, який мешкає на дорозі. І далеко не у всіх вийде вижити.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: