Півнячі бої: спорт, який був завжди

Poradi.ком.ua_2.06.2015_RqUjrVm1Symk3В світі завжди є такі розваги, ставлення до яких не однозначне. Припустимо, корида – що це таке? Жорстоке поводження з тваринами або крутий, травмонебезпечний спорт, данина традиціям Піренейського півострова? Ось і цей огляд націлений на такий неоднозначний спорт, розвага – так можна назвати як завгодно! Зрозуміти, що це досить непросто, ясно, що супротивників у такого цікавого проведення часу буде чимало, і не тільки серед зоозахисників, чи справді варто дозволяти подібні видовища — вирішувати тобі. Отже, ми представляємо тобі півнячі бої – культурний феномен, що зберігся і дихає на повні груди в ХХІ столітті.

Якщо говорити про передумови або історії, то півнячі бої – річ досить давня, куди поважнішим всіх можливих сучасних видів спорту, де пара десятків мужиків бігає з одного кінця поля в інший. Зародилося це явище на сході, що не дивно, адже і родоначальником наших сучасних курей і півнів є індійська дика курка, одомашнена в IV-III столітті до нашої ери. Східні царства завжди славилися своїми вигадками і розкішшю, і в Європу бої півнів прибутку з Персії, в Персію ж вони потрапили з Індії. Більш того, володіння куркою раніше вважалося царської привілеєм, тому ми можемо стверджувати, що і бої півнів були раніше суто царською забавою.

З Персії це, якщо можна так висловитися, спорт потрапив в Грецію. Сталося це завдяки легендарному афінському стратегу і полководцю, родоначальнику Делоського Союзу, Фемистоклу. Фемістокл під час керівництва загальногрецьким воїнством зміг здобути ряд вирішальних перемог над персами, які, природно, обернулися і деякими військовими трофеями, серед яких були і бойові півні.

Існує легенда, яка приписується Фемистоклу. Перед вирішальним боєм доблесний грецький полководець побачив забіяк півнів, які билися відчайдушно і несамовито. Тоді полководець сказав своїм солдатам: «Ці тварини б’ються не заради богів своєї країни, не за пам’ятники предків, не заради слави і волі і не за потомство, а виключно заради перемоги». Устыдившееся своєї боязкості військо приободрилось і завершило свою справу повною перемогою над персами. Греція була на час в безпеці.

Ось така красива легенда служить передумовою популярності даних боїв. Пізніше був побудований унікальний амфітеатр спеціально для цих цілей, де регулярно проводилися бої. Популярність даного розваги зростала. Коли ж велич Еллади кануло в лету, півнячі бої поширилися в Римі, а пізніше і по всій Європі. Рим, як йому це було властиво, вважав дане заняття поганим смаком, проте все одно це стало частиною його культурного життя.

Насправді популярність подібних боїв ніколи не замовкала. І в середні століття їх проводили із завидною частотою, і в часи епохи Просвітництва. Особливо подобалося це британцям і британському королівському двору зокрема. Гай Юлій Цезар, увічнений в історії полководець і знаходився в 54 році до н. е. в Британії, невимовно здивувався, коли виявив, що бритти розводять деяких півнів не для їжі, а саме що для боїв.

У Британії півнячі бої вважалися мало не національним видом спорту. Майже кожне село на британських островах могла похвалитися своєю власною ареною для проведення даних боїв. Це розвага в якійсь мірі об’єднувало людей, так як в той час вже було доступно всім станам. Ставки, вічні супутники будь-якого азартного спорту, робили і селяни, і лорди, і торговці. Студенти вивчали методи розведення бійцівських півнів в університеті нарівні з латиною та філософією. Спеціальні майданчики для цього виду спорту існували навіть у Вестмінстерському палаці і на Даунінг-стріт, хоча деколи знати воліла проводити бої в простих номерах готелів, без всякої пристосованої для цієї справи арени. І тільки ближче до другої половини XIX століття цей спорт став масово обмежуватися законами аж до повної заборони. На британських островах заборона набула чинності в 1835 році спеціальним указом королеви Вікторії.

Poradi.ком.ua_2.06.2015_M8A9EgxvFuNXjЯкщо ти думаєш, що дзьоб бійцівського півня ніколи не показувався в Росії, то ти помиляєшся. Звичайно, у нас цей спорт не був таким масовим, як серед британців, проте існувало так зване «Суспільство півнячих мисливців», яке популяризувало це розвага і проводив бої. Генерал Олексій Матвійович Всеволозькому, високо проявив себе у Вітчизняній Війні 1812 року, був ярим шанувальником і покровителем півнячих боїв. А самим першим володарем бійцівських півнів в Росії був граф Олексій Григорович Орлов, який замовляв птахів прямо з Англії. З 1860 року поліція почала переслідувати організаторів півнячих боїв, але це кардинально нічого не змінило. Спорт перекочував з забави вищого світла в руки простих купців і ремісників. Зазвичай бої проводилися на межі міста і села, у старих одеських, тульських, московських слободах. Революція теж не була здатна знищити вже стало майже народним розвага. Тепер їм віддавалися пролетарі. І тільки в 60-ті роки ХХ століття півнячі бої потрапили під тотальні заборону, але і тоді, як і зараз, існували підпільні арени і місця проведення боїв. Ти цілком можеш натрапити на численні відео, які знімаються на боях.

Ставлення суспільства навіть зараз, в епоху домінування гуманізму, коливається від повного схвалення до повного неприйняття даного феномена. Ми знаємо, що це давня традиція, поширена по всьому світу. Ми знаємо, що це доступний для багатьох спорт, але одночасно ми розуміємо, що є певна етична сторона, оскільки зазвичай півні б’ються на смерть, та й видовище само по собі є цілком травмуючим для непідготовленої людини і ніжної душі. Але може бути, тут є певне лицемірство? Кількість споживаних, а значить, убитих, курей в день знаходиться на якихось захмарних висотах, кількість загиблих бійцівських півнів навряд чи буде переходити за межі тисячі в місяць. Якщо справа не в убивстві, а в способі, то тут знову навряд чи чим можна допомогти. Якщо вже йти за логікою найбільш радикальних зоозахисників і помістити людину в аналогічну ситуацію, то все стає на свої місця. Будь-яка людина, на мою думку, вибере боротьбу і можливість жити, ніж забій і поживу. Але, це досить спірна тема…

Poradi.ком.ua_2.06.2015_tH83KF9fPLxdeАле ми відволіклися. Як і було висловлено раннє, популярність півнячих боїв зобов’язана переважно тому, що це дуже доступно, а значить, у них можуть взяти участь і найбідніші жителі планети, до того ж, це справжнє видовище, де йде жорстока, кривава і непередбачувана боротьба, а люди завжди були не проти подивитися на криваві видовища, такими вже ми створені.

І якщо в Європі і Росії масового характеру подібних боїв поки не спостерігається, то в країнах третього світу це дійсно вважається звичайною справою.

Наприклад, різновид півнячих боїв, офіційно дозволених, існує на Філіппінах. Називаються вони сабонг. Арени для проведення боїв є майже в кожному місті Філіппін, а найбільша розташована у Манілі – столиці цієї держави – і називається La Loma Cockpit Arena; вона побудована в 1902 році. Ці арени працюють майже цілодобово, що не дивно при тому кількість грошей, які обертаються навколо них. Зазвичай вартість справжнього бійцівського півня може йти далеко за пару тисяч песо, що накладає на господаря деякі обов’язку по його утриманню. Коли тварина стає досить дорогим, то і ставлення до нього зовсім інше, за птахом потрібно підвищений відхід: її миють, годують добірними кормами і всіляко оберігають. Для виходу на арену у півня повинен бути належний вигляд.

Це був хабар.ком.ua_2.06.2015_u8GIG6Mf4uLQoЗвичайно ж, в іспаномовних країнах цей спорт куди більш популярний, ніж в інших, і по всій земній кулі, де засновував свої колонії іспанець, можна спостерігати в тій чи іншій мірі присутність півнячих боїв.

Якщо говорити про особливості самих бійцівських півнів, то вони наступні. У піврічному віці півневі обов’язково відрізають гребінь і видаляють борідку, робиться це для того, щоб запобігти подальші проблеми вже під час бою, так як ушкодження гребеня завжди викликає велику втрату крові. До одного року півні не виходять на бої, в більшості випадків вони не виходять на бої навіть до двох років. Відгодовуються спеціальними кормами, раніше, а може бути, і в деяких сучасних місцях проведення боїв, було популярно годувати півнів сумішшю зерна та алкогольних настоянок, від яких птахи більше свирепели і швидше впадали в раж. Рецепти секретного корми і «переможного» хліба завжди знаходяться в таємниці у власників півнів-переможців, але є одна особливість, яка часто була єдина для всіх – корм смачивался теплою сечею. Перед боєм всім півням ставляться спеціальні металеві або кістяні шпори, якими вони можуть більш вдало вражати супротивника. Сучасні шпори досягають довжини 4 сантиметрів, хоча зустрічаються і такі зразки, які доходять в своїй довжині до 6 сантиметрів. Самі півні поділяються на два види: перший орієнтується на бій у повітрі, другий – на бій на землі. Умовно їх називають «літуни» та «земляки». Кожна стратегія має свої недоліки і переваги. Наприклад, літуни гарні на початку бою, коли сили крил ще вистачає, щоб атакувати ворога в повітрі, а земляки спеціалізуються на подальшому протистоянні. Але часом весь підсумок битви залежить від випадкового фактора.

Раніше, звичайно ж, півні билися до того моменту, поки один з них не помре. У сучасності на аренах теж відбуваються смерті борються птахів, однак час бере своє, і часто правила дозволяють зняти півня в будь-який момент бою, особливо отримала тяжкі ушкодження. У деяких правилах існує фіксований часовий проміжок. Але як і з будь-яким тваринам, навіть з гордим званням «бойовий», з півнем може виникнути непередбачена випадковість. Самим невдалим подією для власника бойового півня, крім програшу, буде ще й відмова від бою. Птахи часом не хочуть битися. Тоді господар ставить його грудьми до грудей іншої птиці. Якщо ж і на цей раз бій не починається, то власник миролюбного півня програє, а бій закінчується.

Poradi.ком.ua_2.06.2015_xemItoGw0EBfgДо речі, є цікава етимологія слова «коктейль», яка говорить про те, що значення цього слова бере основу саме в традиції півнячих боїв. Так називали небудь напій, яким поїли півнів перед боєм – «Півнячий Ель» (Cock Ale), або напій, які пили за переміг півня по закінченні бою.

Якщо хтось захоче подивитися на бої легально, варто виділити деякі центри півнячих боїв: Гаїті, Філіппіни, Мексика, особливо рекомендують в цьому плані Пуерто-Ріко.