Проти системи: бітники

бітникиЛюдське суспільство завжди поділялось на верстви, класи, групи з певним ознаками. В наш час границі подібних класифікацій, безумовно, стали менш помітні, ніж раніше, а деякі й зовсім зникли.

Однак соціальні групи, вирізняються серед загальної маси своїми рисами, чи то ідеї, переконання, політичні погляди, зовнішній вигляд, смаки і переваги, завжди були, є і будуть існувати. Субкультур досить багато, але ми вирішили поговорити про трьох найпопулярніших і значущих, на наш погляд, і почнемо з однією з найбільш яскравих і цікавих, дала поштовх багатьом субкультур сучасності – біт-покоління, або ж бітників.

Біт-культура зародилася в повоєнні роки (1950), коли в Каліфорнійському університеті зустрілися чотири молодих письменника: Аллен Гінсберг, Джек Керуак, Ніл Кессиди і Вільям Берроуз. Безцільно які вешталися з нудьгуючим виглядом вулицями, вони намагалися вийти за рамки традиційної літератури, відкидаючи загальноприйняті норми мистецтва і американської політики і життя загалом. Пізніше до них почали приєднуватися інші молоді творчі люди і просто молодь середнього класу схожих нонконформістських поглядів.

«Ми бітники, приятель. Бітник – значить блаженний, це означає, що у тебе б’ється серце, це щось та значить. Це винайшов я.»

Джек Керуак.

Біт-покоління (beat-generation) зобов’язана свої назвою Джеком Керуаком – можна сказати, основоположнику та ідейного лідера бітників. Тоді слово «beat» вже означало на розмовному мовою «пошарпаний життям», «втомлений», однак, придумавши неологізм «beatitude» (від слів beat і attitude, «втомлене ставлення до життя»), Керуак остаточно закріпив назву цілого покоління: біт-покоління. Слово «біт» також володіло та іншим значенням: так називався музичний ритм у джазі. А що могло супроводжувати їх літературної бунту, як не бібоп-джаз, символ бунту музичного? Тоді музичними кумирами бітників стали родоначальники бібопа – легендарні Майлз Девіс, Діззі Гіллеспі, а іконою – Чарлі Паркер, чий стиль життя був не чужий битникам. Саме з бібоп-джазу творчість бітників перекочував такий прийом, як спонтанність, став одним з основних літературних прийомів Керуака. Джек закликав писати спонтанно, нехитро і вільно, запропонувавши навіть не використовувати розділові знаки, а прогалини використовувати лише для підкреслення інтонації, для видиху або ж вдиху перед новою думкою.

бітникиУ творчості бітників вважалося цілком нормальним так зване «психоделічне осяяння», наркотики мали місце бути в їх житті, але які не були основним джерелом натхнення. У той час серед людей мистецтва ще не стався наркотичний бум, але життя улюблених битниками Майлза Девіса і Чарлі Паркера обірвалися саме завдяки наркотиків.

Цікавий факт, що сленг, яким ми його знаємо, зародився саме в біт-культури. Приміром, всюдисуща американське «cool» і пізніше став рок-н-рольним штамп «live fast die young» (живи швидко, помри молодим) з’явилися саме тоді. Зовні бітників було легко впізнати за чорним водолазок, бородою, довгим волоссям, чорним очкам, сандалях, а на карикатурах їх нерідко зображували з бонго (африканськими барабанами).

Poradi.ком.ua_2.02.2015_P4GzRWEOfTAw1«Біблією» битничества по праву вважають роман Джека Керуака «В дорозі», що увібрав в себе всі ідеї біт-покоління, свободу, заперечення традиційних цінностей. Роман був написаний за три тижні і правда «в дорозі»: Керуак бродяжив, після того як його комісували з флоту з-за підозри на шизоїдний розлад особистості, що серед бітників тоді було нормою. Спочатку Джек хотів, щоб його книга видавалася рулоном, щоб, розгортаючи кожен фрагмент, читач відчував те ж рух, що й він під час своїх поневірянь. З-за того, що масу емоцій, думок і почуттів, яка обрушується на письменника, йому складно адаптувати для читача (а можливо, Керуак просто не бачив у цьому сенсу), твори Керуака дуже не просто читати, ні в перекладі, в оригіналі. Однак внесок у літературу, внесений битниками безцінний.

«Я люблю божевільних, таких, котрі скажено хочуть жити, скажено хочуть говорити, скажено хочуть врятуватися, які хочуть мати усі відразу, що ніколи не позіхають і ніколи не говорять пошлостей, а завжди горять, горять, горять.»

«В дорозі», Джек Керуак.

Бітники були досить войовничо налаштовані проти американської «системи», надихаючись марксизмом і російською анархізмом. По дорозі, вимощеній наркотиками, алкоголем, нетрадиційною сексуальною орієнтацією, бунтом у всіх можливих проявах, вони прийшли в небуття, можливо, усвідомивши, що кращий спосіб уникнути системи, якій вони протистояли, – замкнутися в собі.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: