Ще раз про задротстве і окремо про книжковому

Poradi.com.ua_30.03.2016_kM9TlkodTzw8h

Питання

Прочитав ваш останній пост про задротский спосіб життя. Описати настільки ясно можуть тільки люди, самі колишні задрот. Я згоден з усім, що ви перерахували. Але таке відчуття, що ви все це віднесли до тих, хто грає у комп’ютерні ігри без вилазки. А адже є й такі люди, які цілими днями дивляться серіали, які завжди сидять в соціальних мережах, втупившись у свої смартфони. По суті, це теж задротство, тому що людина не відходить від монітора?

Виходить, люди діляться на тих, хто більше часу проводить за комп’ютером, за смартфоном і т. д.

Але є ще одне коло людей, яких за такою логікою теж можна віднести до задрот. Це ті, хто цілими днями читає книги.

Адже все це неправильно? Яка різниця, сидить людина завжди за комп’ютером і вважає що життя без нього безглуздою або сидить, читає книгу, і у нього з’являється та ж сама думка?

Напевно, я задав питання дещо розпливчасто.

Відповідь

Здрастуй, дорогий друже. Спасибі, що назвав задротом, так приємно і класно мені раніше не було ніколи, навіть коли ламали ніс. Дякую за конструктивну критику. Хоча насправді був околозадротский період, тільки не подумай, що я набиваю собі ціну або соромлюся минулого, ні-ні, я просто хотів подивитися відразу весь інтернет. А ще особливості роботи роблять нас своєрідними задрот.

Відчуваю, треба дати коментарі до вищезазначеної статті, що викликала так багато суперечок і відгуків. Чесно кажучи, така підвищена увага до неї стало для мене сюрпризом, оскільки здається, що по цій темі все давним-давно сказано і переказано. Але, мабуть, вона так само актуальна і животрепещуща, як відносини між чоловіками і жінками – теми, які коли-небудь доконають людство. Звучала критика в бік того, що ми досить поверхово розписали методи позбавлення від нердовской хвороби, але, чувак, тема статті звучала в контексті «до чого вона призводить», а вже «як позбутися» – тема окремих бесід. Хоча тут і розмовляти нема про що: взяти себе в руки і зайнятися справою – ось і всі ліки від подібних хвороб. Пора б вже і знати, чай не хлопчик. Для початку хоча б на вулиці вийди.Якщо читати уважно, то в статті як раз було більше сказано про тих, хто сидить у вічному «онлайні», так і про телефонних задротів було згадано. Може бути, не так ретельно, як ця тема заслуговує, але, з іншого боку, ми про це вже писали і не один раз. Якщо пошукати уважніше, ще що-небудь спливе, а переписувати сотні разів про те, що вже було написано, як мінімум нерозумно і як максимум хреновастенько. У статті було б узагальнення задротів всіх рангів, жертв ігор, інтернету та телефону. В ній у першу чергу була спроба підкреслити негатив для здоров’я, а не дати класифікацію і размусолить методи позбавлення від задротства. Ти правильно підмітив: «Виходить, люди діляться на тих, хто більше часу проводить за комп’ютером, за смартфоном і т. д.» Хоча, по суті, немає різниці, що тримає тебе в полоні: чи ти ходиш, уткнувшись в дисплей, або сидиш, залипнув в моніторі. І взагалі-то тут відповідь на твоє питання без питання і починається.

У загальному і цілому ти правий, проте потрібно убезпечити людей, які просто люблять читати і ставлять завдання прочитати за день або тиждень книгу, щоб стати розумнішими, збагатити мову, набратися розумних цитат. Їх відмінність від задротів в тому, що вони паралельно роблять купу справ і вміють критично оцінювати чтиво. Найчастіше вони роблять це для роботи та інших корисливих цілей. А ось задроти проводять за книгами цілу добу, проектуючи на себе образ головних героїв і намагаючись пережити їх переживання. Добре, коли відмінна книга змінює образ твого мислення, злегка змінює світосприйняття. Але, коли ти перетворюєшся в начитаної страждальця, який живе в хмарі з марності буття, враженого Достоєвським і всотав у себе еклектику російської душі і рефлексії автора, це вже проблема. Проблема з’являється тоді, коли ти стаєш похмурим, м’якотілим гівном після Коупленда і «Грозового перевалу», коли ставиш читання книг вище за інших справ. Ось такі форми букіністичного задротства набагато небезпечніше задроства комп’ютерного.

Ще відзначив би людей, які читають запоєм, але нічого не виносять із прочитаного. Я маю на увазі не легке пригодницьке чтиво (хоча і там завжди є що взяти на замітку), а серйозні філософські праці. Втім, такі люди читають все підряд. Навіщо тоді читати, якщо кругозір сильно не розширюється, а мислення як було на рівні мишкіна калу, так і залишилося, мені, загалом-то, незрозуміло, але всі читають і читають.Читати – це дуже добре, ми вже три роки кажемо про це, але важливо не кількість, а те, що ти читаєш, як і те, що виносиш з прочитаного. Власне, про це ми теж писали. Ось тут вже починаються проблеми.

Сподіваємося, що на питання відповіли і виправданнями не втомили. Живи і радій.

Щиро твій, Poradi.com.ua.

Постав своє запитання редакції Poradi.com.ua