Весь світ – плагіат

Poradi.ком.ua_15.03.2016_5uosM9dC5Q06fПо-справжньому великі думки приходять у голову так рідко, що їх неважко запам’ятати.

– Альберт Ейнштейн –Настав час поговорити про плагіат, проклятий плагіатор. Скажеш, не плагіатор? А хто бере чужі жарти і фрази і видає їх за свої? Тільки не треба нервувати і недолуго виправдовуватися, мовляв, це запозичення, і ніхто не проти. Документальне дозвіл на їх використання є? То-То й воно. Якщо так подивитися, то плагіат скрізь і всюди, це незрозуміла частина життя і в рекламі, і в магазинних вивісках. Я вже про музику з інтернетом і телебаченням не кажу. Хоча телебаченню простіше, у них це називається «знімати по франшизі», а сам матеріал називається адаптацією. У нас люблять тикати пальцем у позичальників, вимагати, щоб їм відрубали руки. Судячи по коментарям, кожен мріє позбавити їх догола і провести ганебної стежкою під плювки, стусани і вигуки: «Ганьба!» Тільки, на жаль, дивитися, наприклад, на голого Стаса Барецкого не так приємно, як на Серсо Ланністеров.

Але адже якщо трохи поміркувати, то куди не глянь – скрізь плагіат, і інакше бути не може. В наш час темпи життя збільшилися у сто крат, публіка вимагає ще і ще, не рахуючись з моральними і фізичними витратами нещасних креаторів. А де свіжі ідеї брати в таких масштабах? Пам’ятається, як продюсер одного маленького, але дуже гордого розважального телеканалу стверджував твоєму покірному слузі, що без наркотиків придумати гарне шоу не можна. Але, як відомо, наркотики – це хоч і смачно, але не дуже корисно. Навіть творча група з часом мережить свій потенціал. Хіба можна назвати «Монті Пайтон» позбавленими таланту людьми? Безумовно, немає, проте і їм доводилося робити дещо з огляду на накопичений досвід поколінь. Хоча у них виходило загортати це в свою фірмову обкладинку.Муза летить дуже швидко, яким би ти творчим або божевільним. Навіть Дали були тривалі простої. Алкоголь і секс вимотують і не завжди залишають сили і бажання на креатив. Письменник Володимир Сорокін та авторський склад Poradi.com.ua запевняють тебе, юний шукач цікавого чтива і істини, що писати в стані, відомому як «Борис Єльцин впав з трапа літака», не завжди корисно для творчості. Читаєш з ранку і думаєш: «Твою матір, що за придурок це написав?» – потім згадуєш хто і плачеш. Ні, є, звичайно, пара цікавих думок і словесних зв’язок, але не більше того. Адже МИ не Хэмингуэи і не Єсеніни. Ні Сорокін, ні, на жаль, ми

Poradi.ком.ua_15.03.2016_p3lm8MNn24rBTІ в той момент, коли стає зрозуміло, що всі ідеї в голові банальні і другосортні, немов поп-музика, доводиться натхнені ідеями колег по цеху. І по великому секрету скажемо: так роблять всі і кожен, навіть на підсвідомому рівні. Почув ти пісню, і тобі так сподобалася музична зв’язка в одному моменті, що весь тиждень ходиш, заворожений мелодією і рифом, що підсвідомо награєш схоже. Фанатея від Гюго і Достоєвського, ти будеш намагатися писати про те ж, про що і вони. Ми завжди будемо робити те ж саме, що і наші вчителі, наші натхненники, але в рамках власної геніальності. А хіба може бути інакше? Адже МИ вчимося на чужих творах, в музичних школах тебе просять грати чужі твори, а не писати своє. У школах ти пишеш твори на основі прочитаної класики, а не тільки на вільну тему. Але це, від чого прийнято називати плагіатом, нехай навіть якщо він вийшов геніальніша «оригіналу». Правда, особливо ліниві і нехитрі люди викуповують право на використання мелодії або зовсім роблять кавер, тому що кавер ти все одно зіграєш по-своєму і заодно грошей накопичити. Усіма творчими процесами рухають ринок і елементарна жага наживи.

Ось, всі лають Іньярріту, мовляв він копіює Тарковського, якого називав своїм учителем. Але ж копіює, не краде у нього сюжет. А Тарантіно, той взагалі виривав цілі фрагменти і кадри з загальновідомою класики світового кінематографа. Причому, так зухвало, як він цього не робив ніхто. І не дивлячись на подібне «крадіжка» його фільми вражають самобутністю, фірмовий Тарантіновський почерк видно здалеку.

Poradi.com.ua_15.03.2016_ckP8h8oERI2fX

І не варто забувати про те, що нашій планеті вже багато-багато років, і людство вдається до благородної запозичення приблизно стільки ж, скільки воно існує. Всі пісні і мелодії, голосові зв’язки давно придумані, навіть про смерть, навіть про трупне розкладання. Всі описані проблеми, всі тривоги і особистісні переживання розкриті. Спостерігається гарна спадкоємність поколінь у всіх жанрах, і ніхто не гребує поцупити ідею-іншу у своїх попередників. Залишається хіба що доповнити і вдягнути матеріал в бахрому власних ідей.На телебаченні все точно так само. Якби всі були такими геніальними і розумними, то видавали б кожен місяць нові шоу нового формату, абсолютно несхожі один на одного. Але не варто забувати про те, що успішність продукту, особливо телевізійного, визначає спітнілий кучерявий дядечко продюсер, і якщо ти сам звик дивитися банальщину з кривляющимся Свєтлаковим і всюдисущим Нагієвим, то ніхто тобі не буде показувати новий «Монті Пайтон». Ти ж любиш, щоб було весело, угарно, трохи вульгарно, значить, отримуй російську версію «Підсмажування». Вона, звичайно, не така «гаряча», як у західному зразку, якщо там well done, то тут десь medium rare, але теж має право на існування. Ті, кому щось не подобається, нехай йдуть в інтернет. Хоча… хоча там як раз те ж саме. Блогери просто беруть ідею західних інтернет-творців, зрозуміло, не сплачуючи за неї ні копійки. І начебто треба обурюватися, але всі звикли. Та й зручно, адже більшість в силу незнання мови ніколи не бачили і навіть не будуть дивитися західний варіант, так що нема чого обурюватися. З серіалами, звичайно, гірше, але досвід «Зворотної сторони місяця» і «Методу» дає надію на щасливе майбутнє.

Poradi.ком.ua_15.03.2016_3IlzZFUcBKzVjЗануримося в закритий світ науки і досліджень. То і справа високопосадовців звинувачують у тому, що їх дисертації на 90% складаються з плагіату. Ясна річ, згадай, як ти писав свій диплом, ти нічим не краще цих високопоставлених піратів наукових праць. Але справа в тому, що подібно до того, як одяг з весняної колекції не зобов’язана бути красивіше одягу з торішньої осінньої (вона зобов’язана бути дорожче), так і дисертації, статті та інший науковий продукт не повинні містити в собі щось нове, а повинні лише задовольняти критеріям, створеним в суспільстві споживання. Ця думка коллумниста газети «Погляд» Михайла Соломатіна, але вона, чорт візьми, ідеально передає суть проблеми.

Poradi.ком.ua_15.03.2016_YTHpWHioC0Hwi

Ось така сумна правда. На жаль і ах, але ти, та я, та ми з тобою як раз і є основною причиною і стимулом плагіатити, наші потреби, наша вимогливість і наші переваги. А художники – прості ремісники, які під ці переваги підлаштовуються. Так само, як і в музиці, головна проблема – це ми.Але перш ніж ти підеш перекладати виступ Луїса Сі Кея для свого першого стендапу, перш ніж ти ризикнеш зробити логотип своєї привокзальній закусочної схожим на логотип KFC, перш ніж ти вкрадеш мелодію і ритм секції для свого альбому у Cure і The Smiths, врахуй, що всьому є розумні межі. Робити все крадькома і «під копірку» неправильно і бесталанно. Ти можеш взяти за основу якийсь фрагмент, ідею, суть, але не маєш права копіювати. Не маєш морального права їх копіювати, інакше обов’язково знайдуться ті, хто розкриє твій хитрий задум, як це було з групою Killing Joke, яка звинуватила Nirvanna в плагіаті (правда, виявилося, що вони самі сплагіатили), або з Coldplay, яка відкупилася від Джо Стариани, який погрожував розповісти всім і кожному, що їх Viva la vida – ні що інше, як плагіат. Та й взагалі, якщо хочеш зробити світ чистішим і увійти в історію як новатор, намагайся робити щось своє.

Ну і як можна написати статтю про плагіат без прикладу? Ось один з мільярда. Але хіба це робить представлені музичні колективи поганими?