Як читати книги

Poradi.ком.ua_12.05.2014_XwMFtvPFujmr7Ти вмієш читати книги? Впевнений?

Якби соціологічні дослідження на цю тему були можливі, статистика, ймовірно, була б сумною: абсолютна більшість людей, які успішно засвоїли шкільну програму, не вміють читати художню літературу.

Зазначена проблема має як мінімум два неприємних побічних ефекту. По-перше, є серйозна підозра, що саме цього «невміння» співвітчизників завдячують своїм комерційним успіхом такі автори як Дар’я Донцова. По-друге, можливо, ти навіть не підозрюєш про те, що таке читання насправді.

Припустимо, справа йде так. Ти вирішив почитати, щоб якось вбити час – для такої мети, звичайно, підійде чергова донцова. Читання не приносить тобі задоволення, ні інших яскравих емоцій, воно також не зачіпає твій розум, а після чергової порції букв виникає лише відчуття різі в очах. Ти звикаєш до цього, ти вважаєш, що так і повинно бути. Як-то раз тобі під руку попадається, припустимо, Достоєвський. Достоєвський час не вбиває, він його зупиняє. Ти продираешься крізь текст, як через колючий дріт – важко і болісно. Ти думаєш: так на чорта воно мені треба?

Тут необхідно невеликий ліричний відступ.

Людська природа примітивна – ми схильні відкидати те, що недоступно нашому розумію. Це питання виживання виду – не чіпати ось ту дивну фігню, а то хіба мало що. Тільки рідкісні, надмірно цікаві, і тому найменш пристосовані до виживання в дикій природі особини наважуються ткнути в неї палицею, і виявити таким чином корисні властивості вогню, наприклад… або загинути від власної цікавості.

Так от, тикати палицею в незрозумілу фігню типу Достоєвського ти не наважуєшся, тим більше, що Донцова вже сформувала твоє розуміння того, яким повинно бути читання. І ти знову повертаєшся до Донцової. Цитуючи класика: візьміть коло, приголубте його, і він стане хибним.

Існує кілька ключових моментів, незнання та/або нерозуміння яких, призводить нормальних з вигляду людей до донцовим, і заважає сприймати справжню літературу у всьому її різноманітті.

Сюжет – не головне

Poradi.ком.ua_12.05.2014_2FMmqvefxE6Jd

Більше того, його може взагалі не бути. Залежно від задуму автора, жанру, стилістичної приналежності, літературного напряму і багатьох інших факторів сюжет може варіюватися від захоплюючого до повністю відсутнього. Сюжет ніколи не є самоціллю твори – це лише засіб, з допомогою якого автор прагне донести певну думку. А значить, твір без сюжету не одно поганий твір. Отже, в даному випадку, автор використовує для розкриття своєї ідеї інші способи. Спробуй зрозуміти текст і зрозуміти — що, якщо не сюжет.

Реалістичність – не головне

Poradi.ком.ua_12.05.2014_rvEwzktErX3XJ

Якщо на сторінках книги все відбувається «як у житті» — здорово. Але далеко не в кожному тексті повинно бути так. Художній твір не покликане копіювати реальність, воно конструює власну. Художня реальність може бути до жаху близька до того, що ти бачиш своїми очима, а може відрізнятися від світу навколо більше, ніж ти можеш собі уявити. Існують цілі літературні традиції, у яких правдоподібність і реалістичність – просто неприпустимі, вони суперечать основної ідеї даного напрямку (див. епічний театр Брехта).

Тобі зовсім не обов’язково любити такі досить радикальні художні явища як, наприклад, драма абсурду, але якщо ти приймеш той простий факт, що література нічого не «відображає», а створює, коло твоїх літературних уподобань може істотно збільшитися.

Психологізм – не головне

Poradi.ком.ua_12.05.2014_GNLNO4IoJEH05

См. вище: якщо на сторінках книги все відбувається «як у житті» — здорово, але якщо герої раптом починають діяти не так, як діє жива людина, згадай, чорт візьми, що ми говоримо про твір! І про героїв, а не про людей. Персонаж книги – це мешканець іншого світу, світу літературного твору. Він підпорядковується логіці літературного твору, логіка ж твори працює на реалізацію ідей автора.

Простіше кажучи, Онєгін вбиває Ленського, не тому що Онєгін — влучний стрілець, а тому що смерть Ленського необхідна Пушкіну для розвитку сюжету твору. Сюжет же, у свою чергу… загалом, див. вище.

Форма важлива не менше змісту

Poradi.ком.ua_12.05.2014_DWYaNkFYxpCJn

Ставлення до формі серед літераторів вкрай різноманітно: хтось демонстративно плює на неї, хто прагне зробити так, щоб форма сама стала змістом.

Яке б не було ставлення конкретного автора до цього питання, пам’ятай: форма – це важливо. Навіть люто заперечуючи її значущість, письменник все ж таки не може без неї обійтися.

Так чи інакше, певна частка змісту криється саме у формі. Питання тільки в тому, на скільки великою ця частка.

Читання – це непросто

Poradi.ком.ua_12.05.2014_nh8q9VA022TPy

«Пам’ятай, що читання — одна з найважливіших, найпотрібніших, найсерйозніших робіт, не «междупрочим», і не «нічогонероблення», — написав на початку 20 століття філософ і логік Сергій Поварнин.

Будь-яка книга вимагає серйозної емоційної та інтелектуальної активності. Висловлюючись фігурально — автор пише твір, а читач його переписує. Ступінь твоєї участі в створенні твору може бути різною в залежності від характеру конкретного тексту. Багато з літератури епохи постмодернізму, наприклад, пропонує читачеві створити себе майже з нуля, попрацювати навіть не разом, а замість автора. Інші твори більш консервативні. У будь-якому випадку, читання — заняття не для ледачих. Якщо, звичайно, ми говоримо про літературу, а не про Донцової.

P. S.: При написанні тексту жодна донцова не постраждала.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: