Як пережити смерть близької людини?

Poradi.ком.ua_5.05.2014_M8hLvyx8tW6C7Питання:

Нещодавно у подруги померла мати. Вона дуже страждає. Як їй можна допомогти?

Та й просто розкажіть читачам. Рано чи пізно торкнеться кожного.

Відповідь:

Це важко усвідомити, до цього важко звикнути. А той самий лікар, який час, як навмисне не поспішає заліковувати рани.

Смерть близької людини перевертає твоє життя з ніг на голову. Це завжди несподівано. Навіть коли втрачаєш смертельно хворої людини, ти не можеш до цього підготуватися. Ти знаєш, що скоро він помре, твоя рідна і близька людина, але коли це трапляється — це все одно як сніг на голову.

Людина, яка була завжди поруч з тобою, навіть на відстані, тепер тобі ніколи не подзвонить, не поскаржиться на головний біль з-за погоди, не сварить тебе, за те що в мороз без шапки, не привітає з днем народження, ніколи не обійме тебе… Слово «ніколи» стає як вирок, який не можна змінити.

Навіть через час це все ще не буде вкладатися в голові. Ти з дитинства знаєш, що коли-небудь твої батьки підуть з цього світу, ти все одно не можеш з цим змиритися.

Біль, страждання, смуток, туга, відчай, нерозуміння, ненависть, самотність — це все перемішалося і вихлюпнулося на твою дівчину. Їй зараз не просто важко, вона сама наче померла на половину. І ти, звичайно, хочеш їй допомогти, полегшити її страждання, взяти частину болю на себе, але… це її втрата, її біль, її мама. Їй проходити через це.

Кожна людина по-різному реагує на горі. Хтось ридає днями і ночами, хтось мовчки все тримає в собі.

Сльози — це вихід, це частково полегшення, але коли це істерики, ридання без перерви — тут без заспокійливих не обійтися. Щось конкретне радити не маємо права, це справа професіоналів. Нехтувати заспокійливими засобами в такий складний життєвий період не варто, але і зловживати теж не потрібно. Стеж за цим.

Обійми. Це те, що ми отримуємо від матері з самого нашого народження. Мами нас жаліють, обіймають, цілують в потилицю і щоки. Тепер твоя дівчина позбавлена обіймів матері, ти їх не заміниш, але вони важливі і вони частково полегшують страждання. Прості обійми іноді виконують роль заспокійливих. Коли бачиш, що вона засумувала, і очі її заблищали — просто обійми її, без слів, погладь по волоссю, візьми її руки в свої. Таким чином ти даси їй зрозуміти, що вона хоч і втратила маму, але у неї є ще й ти. Ти поруч, ти її любиш.

Пропонуй їй з’їздити на цвинтарі, (якщо звичайно вона цього хоче) постояти біля могили мами. Можливо, вона захоче побути там одна, запитай її про це і якщо так, відійди в сторону. Їй дуже не вистачає розмов з мамою, нехай вона поговорить біля могили, скаже те, що не встигла за життя. Хто знає, а раптом вони нас чують, (в це дуже хочеться вірити!). Але, не залишай її біля могили надовго одну, побачиш, що здригається в риданнях — повернися і обніми її.

Уникай у спілкуванні тим смерті, смертельних хвороб, аварій, катастроф і всього того, що веде до смерті. Перш ніж запропонуєш їй спільний перегляд фільму, переконайся, що там немає жартів про цвинтар, труни, трупи (це слово взагалі краще не вживати).

Деякі вважають, що траур повинен тривати якийсь певний період, і в цей час не можна дивитися ТБ і якось розважатися. Але, якщо це допомагає відволіктися хоч на якийсь час від горя, то що в цьому поганого? Якщо наші померлі близькі якимось дивом бачать нас з іншого світу, вони точно не хочуть бачити наші страждання. Відволіктися від страждань, не означає забути людину.

Дай їй зрозуміти, що мама народила її і присвятила їй життя не для того, щоб вона страждала і розчаровувалася в житті. Біди завжди будуть траплятися, але хороша новина в тому, що вони не постійні. Горе і радість завжди переплетені. Смерть близьких затьмарює нас, але і в теж час змушує задуматися про те, що і нас чекає цей шлях, а тому потрібно намагатися жити повним життям. Виконувати свої мрії і пробувати нові захоплення. Допоможи їй в цьому.

Виїжджайте на природу. Свіже повітря, спів птахів, шум річки, споглядання прекрасних видів і зоряного неба — умиротворяють, відволікають від поганих думок і наповнює нас енергією і жагою до життя.

Пам’ятай, що навіть якщо вона посміхається і сміється, це не означає, що вона впоралася і тепер у неї все чудово. Ще довго вона буде переживати біль втрати всередині себе, плакати потайки, коли ніхто не бачить.

Скорбота про втрату близької людини не залечится ні за місяць, ні через рік. Через деякий час стане звичніше, але не легше. Так що запасіться терпінням і намагайся бути для неї радістю життя.

Постав своє запитання редакції Poradi.com.ua

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: