Шпроти з річкової дрібної риби

Здебільшого здобиччю сучасного рибалки стає риба дрібна і дурна. Особини більш великих розмірів навчилися непогано розбиратися в лісках і гачках, і, здається, вже відрізняють «Гамакацу» від «Дохитоми». Це і призвело до того, що рибалки будинку зустрічає тільки корисливий кіт, а дружина закривається в кімнаті з коментарем: «Сам будеш чистити своїх мальків…»

Так куди ж подіти дрібну рибу?

Якщо говорити про уклейке, то це одна із самих жирних рибок європейської частини Росії. Тільки чехоня жирніше уклейки. Але м’ясо уклейки більш ніжне. Єдиний недолік цієї риби в тому, що вона мілкувата. Примірники з долоню дорослої людини вважаються великими, навіть дуже великими для уклейки.

Але саме з цієї риби виходять дуже смачні саморобні шпроти, незважаючи на різницю в технології заводський і домашньої. Шпроти промислового виробництва із звичайної кільки готуються без копчення. Вдома ж це необхідно, щоб додати неповторний смак домашніх шпрот. До того ж вдома все робиться для себе, а як готують продукт на заводі? Хто його знає…

Отже, з чого ж почати? Як вже було сказано: рибалки зустрів кіт, отримав нагороду за вірність, дружина ганебно дезертирувала, а рибалка залишився наодинці з купою риб’ячої дрібноти… Спочатку рибку треба засолити сухим способом. Для цього рибу потрошать, натирають сіллю проти луски і кладуть в якийсь сітчастий деко, щоб волога могла стікати з тушок. Зайва вогкість при копченні не потрібна, інакше риба буде варитися. Години через два, а то й раніше рибу можна помістити в коптильню, розвісивши на шпильках і уклавши на піддон для риби спинками догори. Коптильню можна виставити в прохолодне місце на вітерець, щоб тушки трохи подвялились.

Пересушувати рибок не треба. Достатньо години для підв’ялювання риби. Потім в піддон коптильні додається 2-3 ложки вільхових, яблуневих або вербових тирси, коптильня ставиться на сильний вогонь, який задасть температуру для тління тирси. Через 3 хвилини вогонь можна зменшити до середнього. Через півгодини коптильня знімається з вогню і забирається в холодок. Поки вона остигає, триває процес копчення ароматним також остывающим димком.

Охолоджена риба знову трохи підв’ялюють, а потім вже поміщається в скороварку. Після закипання знімається піна, рівень води залишається такою, щоб вона не закривала самий верхній шар риби. Потім в скороварку щедро додається рослинне або оливкове масло. Не менше 300 мл повинно бути олії. І тут, як і у випадку з кашею, маслом не зіпсуєш продукт… Сіль і перець додаються за смаком, але трохи з пересолом, так як після готовності шпрот і охолодження продукту сіль трохи піде. Втім, сіль – тема делікатна, все на свій смак. І краще недосолити… можна Додати і листок лаврового листа.

Після 2-х годин готування під тиском в скороварці шпроти можна викладати і остуджувати. Продукт готовий, пора накривати стіл. Смак саморобних шпрот, напевно, буде дещо відрізнятися від балтійської кільки в маслі, але, повірте, гірше не буде, краще – так… принаймні в домашньому продукті все натуральне, без консервантів, ароматизаторів та іншої хімії.

Шпроти з пійманої дрібниці

Подібні шпроти можна приготувати з будь-якої іншої дрібної риби сімейства коропових за винятком хіба що лина та карася, оскільки ці риби пахнуть тіною. Цих рибок і нерідко рибін краще підсмажити на сковороді, де вони чудові, особливо в сметані. А для шпрот краще підійдуть, крім уклейки, невеликі: подъязки, плітка-сорожка, густера, підлящики, головеньки, краснопірка.

Саморобні шпроти не закочують в банки. Це може бути небезпечно при тривалому зберіганні, коли при недосконалих домашніх технології в банках може утворитися ботулізм і можливо сильне отруєння. Банки зі шпротами закривають поліетиленовими кришками і ставлять у холодильник. А довго зберігатися їм не доведеться. Дружина, презирливо відгукнулася про дрібної уклейке, так вже не скаже про готовому продукті, а в наступний раз буде обережніше в презирливих епітетів. Адже домашні шпроти – це смачно…