Тульські пряники на замовлення: історія нестандартних сувенірів

В Тулу не варто їхати зі своїм самоваром. Втім, вирушаючи в це місто, не треба брати і солодощі, адже тут вони свої – знамениті на весь світ пряники. Фраза про «весь світ» — зовсім не перебільшення: на початку XX століття, ще до революції, цей делікатес завоював золоті медалі декількох Всесвітніх виставок. Пряники на замовлення в Тулі готувалися і для представників імператорських родин. Відомо, наприклад, що Миколі II до коронації було піднесено ексклюзивне ласощі з зображенням його профілю.

У 2015 році тульський пряник зазначив своєрідний ювілей: 300 років назад він був вперше згаданий. Відомо чимало імен «майстрів пряникових справ», які прославили Тулу, а разом з нею і всю Росію. Це і брати Гречихины, які спорудили з своєї продукції цілий терем на Всесвітній виставці в Парижі, і Петро Козлов, який придумав упаковувати солодкі частування в нарядні картонні і бляшані коробки. Особливо славилася фабрика Василя Серікова, на якому випускалося близько 1000 пудів пряників на рік, тобто більше 1,5 тонн.

Рецепт у кожного пекаря був свій, і він тримався в строгому секреті. Навіть гирями вони не користувалися, щоб «засланий козачок» не зміг дізнатися точну кількість продуктів, необхідних для випічки. Замість гирьок застосовувалися разновесы – шматочки металу і камінчики, ховалися під надійний замок. Загальним же, що об’єднувало всіх пекарів, була технологія нанесення малюнків: пряники були друкованими, вони виготовлялися з допомогою спеціальної форми груші або берези з нанесеним на неї зображенням. Саме завдяки цьому малюнку пряники нерідко видавалися як нестандартні сувеніри, адже вони могли бути іменними, і спеціально випеченими до свят, наприклад, до весілля.

На зміну всесвітньої слави прийшло забуття. Після революції пряники стали нікому не потрібні, так і дефіцит сировини давав про себе знати, адже без якісних складових цього ласощі не вийде. Відродження виробництва почалося вже після війни, причому з ним пов’язана цікава легенда. У бригаду, яка зайнялась випуском пряників, увійшов кондитер Степан Севостьянов. На початку XX століття він працював підмайстром у купця Гречихина і зміг потайки пробратися до комори і дізнатися оригінальний рецепт.

Сьогодні тульський пряник не тільки повернув собі колишню славу, але і придбав нову якість, ставши ексклюзивним подарунком і оригінальним корпоративним сувеніром. Майстри з Тули, наприклад, компанія СВІТ, випускають продукцію на замовлення — за традиційним рецептом, але з індивідуальною фірмовою символікою. Відкрився в Тулі і Музей пряника, аналогів якому немає. А в центрі міста красується пам’ятка цього частування, зайняв гідне місце в списку російських гастрономічних особливостей.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: