Адольф Гітлер

(біографія, фото, відео) Adolf Hitler

фотографія Адольф Гітлер

  • Ім’я: Адольф Гітлер ( Adolf Hitler )
  • Дата народження: 20 квітня 1889 р.
  • Вік: 56 років
  • Дата смерті: 30 квітня 1945 р.
  • Місце народження: р. Браунау-ам-Інн, Австро-Угорщина
  • Зріст: 175
  • Діяльність: Засновник диктатури Третього рейху, фюрер НСДАП, рейхсканцлер і голова Німеччини
  • Сімейний стан: Був одружений на Єва Браун

    Адольф Гітлер: біографія

    Адольф Гітлер – відомий політичний лідер Німеччини, діяльність якого пов’язана з жахливими злочинами проти людства, включаючи Голокост. Засновник нацистської партії і диктатури Третього рейху, аморальність філософії і політичних поглядів яких і сьогодні широко обговорюються у суспільстві. Після того, як у 1934 році Гітлеру вдалося стати главою німецького фашистського держави, він розгорнув масштабну операцію по захопленню Європи, став ініціатором Другої світової війни, що зробило його для радянських громадян «нелюдом і садистом», а для багатьох німців – геніальним вождем, що змінили життя людей на краще.

    Народився Адольф Гітлер 20 квітня 1889 року в австрійському місті Браунау-ам-Інні, розташованому неподалік від кордону з Німеччиною. Його батьки, Алоїс і Клара Гітлер, були селянами, але батькові вдалося вирватися в люди і стати державним чиновником-митником, що дозволило родині жити в гідних умовах. «Нацист № 1» був третьою дитиною в сім’ї і гаряче улюбленою своєю матір’ю, на яку дуже схожий зовні. Пізніше у нього з’явилися молодші брат Едмунд і сестра Паула, до якої майбутній німецький фюрер дуже прив’язався і опікувався все життя.

    Дитячі роки Адольфа пройшли в постійних переїздах, викликаних особливостями роботи батька, і змінами шкіл, де він не виявляв особливих одаренностей, але все ж зміг закінчити чотири класи реальної школи у Штейре і отримав атестат про освіту, в якому хороші оцінки були тільки з малювання і фізкультури. У цей період у нього від раку помирає мати Клара Гітлер, що завдало серйозного удару по психіці молодої людини, але він не зламався, а, оформивши необхідні документи на отримання пенсії для себе і сестри Паули, перебрався до Відня і ступив на шлях дорослого життя.

    Спочатку він спробував поступити в Художню академію, так як мав неабиякий талант і потяг до образотворчого мистецтва, але провалив вступні іспити. Наступні кілька років біографія Адольфа Гітлера була наповнена бідністю, бродяжництвом, випадковими заробітками, постійними переїздами з місця на місце, нічліжки під міськими мостами. Все це час він не повідомляв ні рідним, ні друзям про своє місцезнаходження, так як боявся призову в армію, де б йому довелося служити разом з євреями, до яких відчував глибоку ненависть.

    У віці 24 років Гітлер перебрався до Мюнхена, де зустрівся з Першою світовою війною, яка його дуже обрадувала. Він негайно записався добровольцем в Баварську армію, в лавах якої прийняв участь у багатьох боях. Поразка Німеччини у Першій світовій війні сприйняв дуже болісно і категорично звинувачував у ньому політиків. На тлі цього він зайнявся масштабної агітаційною роботою, що дозволило йому потрапити в політичне рух народної робочої партії, яке він вміло перетворив на нацистське.

    Шлях до влади

    Ставши головою НСДАП, Адольф Гітлер поступово все глибше став пробиратися до політичних вершин і в 1923 році організовує «Пивний путч». Заручившись підтримкою 5-ти тисяч штурмовиків, він увірвався в пивний бар, де проходив мітинг лідерів Генерального штабу, і заявив про повалення зрадників у берлінському уряді. 9 листопада 1923 року нацистський путч попрямував у бік міністерства для захоплення влади, але був перехоплений поліцейськими загонами, які застосували вогнепальну зброю для розгону нацистів. У березні 1924 року Адольфа Гітлера, як організатора путчу, засудили за державну зраду і засудили до 5-ти років позбавлення волі. Але у в’язниці нацист-диктатор провів лише 9 місяців – 20 грудня 1924 року з невідомих причин його випустили на свободу.

    Відразу ж після звільнення Гітлер відродив нацистську партію НСДАП і перетворив її з допомогою Грегора Штрассера в загальнонаціональну політичну силу. У той період йому вдалося встановити тісні зв’язки з генералітетом Німеччини, а також налагодити контакт з великими промисловими магнатами. Тоді ж Адольф Гітлер написав свою працю «Моя боротьба» («Майн кампф»), в якому виклав свою автобіографію і ідею націонал-социолизма.

    У 1930 році політичний лідер нацистів став верховнокомандующим штурмових військ (СА), а в 1932 році спробував дістати пост рейхсканцлера. Для цього йому довелося відмовитися від австрійського громадянства і стати громадянином Німеччини, а також заручитися підтримкою союзників. З першого разу Гітлеру не вдалося перемогти на виборах, в яких його випередив Курт фон Шлейхер. Через рік німецький президент Пауль фон Гінденбург під нацистським напором відправив у відставку переміг фон Шлейхера і призначив на його місце Гітлера.

    Це призначення не покрила всіх надій нацистського лідера, так як влада над Німеччиною продовжувала залишатися в руках Рейхстагу, а в його повноваження входило тільки керівництво Кабінетом міністрів, який ще належало створити. Буквально за 1,5 року Адольфу Гітлеру вдалося прибрати зі свого шляху всі перешкоди у вигляді президента Німеччини і Рейхстагу і стати необмеженим диктатором. З цього моменту в країні почалися утиски євреїв і циган, закриваються профспілки і починається «гітлерівська епоха», яка за 10 років його правління повністю просякнута людською кров’ю.

    Нацизм і війна

    У 1934 році Гітлер отримав владу над Німеччиною, де відразу почався тотальний нацистський режим, ідеологія якого була єдино вірною. Ставши правителем Німеччини, лідер нацистів відразу ж розкрив своє справжнє обличчя і почав великі зовнішньополітичні акції. Він швидкими темпами створює вермахт і відновлює авіаційні і танкові війська, а також далекобійну артилерію. Всупереч Версальським договором Німеччина захоплює Рейнську зону, а після Чехословаччину і Австрію.

    Тоді ж він провів чистку і в своїх рядах – диктатор організував так звану «Ніч довгих ножів», коли були знищені всі визначні нацисти, які становлять загрозу абсолютної влади Гітлера. Присвоївши собі звання верховного вождя «Третього рейху», фюрер створив поліцію «Гестапо» і систему концентраційних таборів, куди укладав всіх «небажаних елементів», а саме євреїв, циган, політичних противників, а пізніше радянських військовополонених.

    Основою внутрішньої політики Адольфа Гітлера була ідеологія расової дискримінації та переваги корінних арійців над іншими народами. Його метою було стати єдиним вождем всього світу, в якому слов’яни повинні були стати «елітними» рабами, а нижчі раси, до яких він зараховував євреїв і циган, і зовсім знищені.

    Поряд з масовими злочинами проти людства правитель Німеччини розробляв аналогічну зовнішню політику, вирішивши захопити весь світ.

    У квітні 1939 року Гітлер стверджує план нападу на Польщу, яка була розгромлена вже у вересні цього ж року. Далі німці окупували Норвегію, Голландію, Данію, Бельгію, Люксембург і прорвали фронт у Франції. Навесні 1941 року Гітлер захопив Грецію і Югославію, а 22 червня напав на СРСР, очолюваний тоді Йосипом Сталіним. В 1943 році Червона армія почала масштабний наступ на німців, завдяки чому в 1945 році Друга світова війна вступила на територію Рейху, що повністю звело фюрера з розуму. Він відправляв на бій з червоноармійцями пенсіонерів, підлітків та інвалідів, наказуючи солдатам стояти на смерть, при цьому сам ховався в «бункері» і спостерігав за подіями з боку.

    Голокост і табори смерті

    З приходом до влади Адольфа Гітлера на території Німеччини, Польщі та Австрії був створений цілий комплекс таборів смерті і концтаборів, перший з яких був створений в 1933 році недалеко від Мюнхена. Відомо, що таких таборів було більше 42 тисяч, в яких під тортурами загинули мільйони людей. Ці спеціально обладнані центри призначалися для геноциду і терору як над військовополоненими, так і над місцевим населенням, до якого входили інваліди, жінки і діти.

    Найбільшими гітлерівськими «фабриками смерті» Освенцім», «Майданек», «Бухенвальд», «Треблінка», в яких інакомислячих з Гітлером людей піддавали нелюдським тортурам і «експериментам» з отрутами, запальними сумішами, газом, що в 80% випадків призводило до болісної смерті людей. Всі табори смерті були створені з метою «зачистки» всього світового населення від антифашистів, неповноцінних рас, якими для Гітлера були євреї і цигани, звичайних кримінальних злочинців і просто небажаних для германського вождя «елементів».

    Символом нещадності Гітлера та фашизму став польський місто Освенцим, в якому були побудовані найстрашніші конвеєри смерті, де щодня знищувалося понад 20 тисяч осіб. Це одне з самих жахливих місць на Землі, яке стало центром винищення євреїв — вони вмирали там у «газових камерах відразу ж після прибуття навіть без реєстрації та ідентифікації особистості. Табір Освенцим (Аушвіц) став трагічним символом Голокосту – масового знищення єврейської нації, яка визнана найбільшим геноцидом XX століття.

    Чому Гітлер ненавидів євреїв?

    Існує кілька версій, чому Адольф Гітлер так сильно ненавидів євреїв, яких намагався стерти з лиця землі». Вивчали особистість «кривавого диктатора історики висувають кілька теорій, кожна з яких могла бути істинною. Першою і найбільш правдоподібною версією вважається «расова політика» німецького диктатора, який вважав людьми тільки корінних німців. У зв’язку з цим він ділив всі нації на три частини – арійців, які повинні були правити світом, слов’ян, яким його ідеології відводилася роль рабів, і євреїв, яких Гітлер планував повністю знищити.

    Не виключають і економічні мотиви Голокосту, так як в той час Німеччина в плані економіки перебувала в критичному стані, а євреї мали прибуткові підприємства і банківські установи, які відбирав у них Гітлер після заслання у концтабори.

    Також існує версія, що Гітлер піддав знищення єврейську націю для того, щоб підтримати бойовий дух армії. Він відвів євреїв і циганів роль жертв, яких віддавав на поталу, щоб фашисти могли насолоджуватися людською кров’ю, що повинно було, на думку вождя Третього рейху, налаштувати їх на перемогу.

    Смерть

    30 квітня 1945 року, коли будинок Гітлера в Берліні був оточений радянською армією, «нацист № 1» визнав поразку і вирішив покінчити життя самогубством. Існують кілька версій, як помер Адольф Гітлер: одні історики стверджують, що німецький диктатор випив ціаністого калію, а інші не виключають, що він застрелився. Разом з главою Німеччини загинула і його цивільна дружина Єва Браун, з якою він прожив більше 15-ти років.

    Повідомляється, що тіла подружжя були спалені перед входом в бункер, що було вимогою диктатора перед смертю. Пізніше останки тіла Гітлера були знайдені групою гвардії Червоної армії – до сьогоднішнього дня збереглися лише зубні протези і частина черепа нацистського вождя з вхідним кульовим отвором, які досі зберігаються в російських архівах.

    Особисте життя

    Особисте життя Адольфа Гітлера в сучасній історії не має підтверджених фактів і наповнена масою домислів. Відомо, що німецький фюрер ніколи не був офіційно одружений і не мав визнаних дітей. При цьому він, незважаючи на свою досить непривабливу зовнішність, був улюбленцем усього жіночого населення країни, яке відіграло важливу роль в його житті.

    Історики стверджують, що «нацист № 1» умів впливати на людей гіпнотично. Він своїми промовами і культурними манерами чарував протилежну стать, представниці якого починали нерозважливо любити вождя, що змушувало дам робити для нього неможливе. Коханки Гітлера в основному були заміжніми жінками, які обожнювали його і вважали видатним людиною.

    У 1929 році диктатор зустрів Єву Браун, яка своєю зовнішністю і веселою вдачею підкорила Гітлера. За роки життя з фюрером дівчина двічі намагалася покінчити життя самогубством через велелюбності свого цивільного чоловіка, відкрито флиртовавшего з вподобаними йому жінками.

    У 2012 році громадянин США Вернер Шмедт заявив, що є законним сином Гітлера і його юної племінниці Гелі Руабаль, яку за версією істориків диктатор убив у нападі ревнощів. Він надав сімейні фото, на яких фюрер Третього рейху і Гелі Руабаль стоять в обнімку. Також можливий син Гітлера пред’явив своє свідоцтво про народження, в якому в графі даних про батьків стоять тільки ініціали «Г» і «Р», що було зроблено нібито в цілях конспірації.

    За словами сина фюрера, після смерті Гелі Руабаль його вихованням займалися няні з Австрії та Німеччини, але батько постійно відвідував його. У 1940 році Шмедт останній раз бачив Гітлера, який пообіцяв йому в разі перемоги у Другій світовій війні подарувати весь світ. Але так як події розгорнулися не за гітлерівського плану, Вернеру довелося тривалий час приховувати від усіх своє походження і місце перебування.

    Фото

    Адольф Гітлер