Леонід Биков

(біографія, фото, відео) Leonid Bykov

фотографія Леонід Биков

  • Ім’я: Леонід Биков ( Leonid Bykov )
  • Дата народження: 12 грудня 1928 р.
  • Вік: 50 років
  • Дата смерті: 11 квітня 1979 р.
  • Місце народження: Знам’янка, Донецька область
  • Зріст: 163
  • Діяльність: актор, кінорежисер і сценарист, Народний артист УРСР
  • Сімейний стан: одружений

    Леонід Биков: біографія

    Легендарний радянський актор, режисер і сценарист Леонід Биков народився в селі Знам’янка, розташованої в Донецькій області. Його батьки Федір Іванович і Зінаїда Панкратовна були потомственим робітниками. Коли хлопчикові було 10 років, сім’я переїхала в селище Прокатників на околиці Краматорська, де і виріс Леонід.

    Незважаючи на те, що на сцену місцевого Палацу Культури Биков почав виходити ще підлітком, його головною мрією було стати льотчиком. У 1943 році, примальовувавши в анкеті кілька додаткових років, він пробує вступити в Школу військових льотчиків, але його обман розкрився, і юнака не прийняли. Через 2 роки він повторив спробу, був зарахований в Ленінградську 2-у спецшколу для льотчиків, але ще до початку навчання перестав бути курсантом, так як з причини закінчення війни школу розформували.

    Тоді Леонід Биков повернувся до дитячого захоплення театром і подав документи в Київський державний інститут театрального мистецтва, але і там його чекав відмову, ймовірно, через маленького росту. Стати студентом акторського факультету Бикову вдалося тільки в Харківському театральному інституті, по закінченні якого він 9 років виходив на сцену Харківського академічного українського театру імені Шевченка. Дебютною і відразу дуже яскравою була роль стиляги в комедії «Вулиця трьох соловйов, 17».

    У 1960 році Леонід Федорович переїжджає до Ленінграда на запрошення кіностудії «Ленфільм», де сходить його зірка як кіноактора. В останній рік 60-х він погоджується змінити обстановку і їде в столицю України. Там він є провідним актором і режисером кіностудії імені Довженка, а також пише сценарії для сатиричного кіножурналу «Фітіль». Але сам Леонід Биков, за спогадами його дочки, згодом зміну кіностудії вважав великою помилкою, так як морально не відчував себе своїм у колективі через прямолінійності характеру і відкритого висловлювання власної думки.

    Фільми

    Практично вся фільмографія Леоніда Бикова входить в золотий фонд радянського кінематографа. Його дебют відбувся у виробничій мелодрамі «Доля Марини», а потім пішли іскрометні кінокомедії «Приборкувачка тигрів» та «Максим Перепелиця».

    Дуже високо була оцінена військова кіноповість «Добровольці», що представляє собою епопею у віршах про життя комсомольців, у тому числі герої Бикова — Альоші Акишине. Ще більшу популярність йому принесла картина «Альошкіна любов», в якій він зміг продемонструвати талант актора-романтика, створивши образ інтелігентного, наївного геолога з душею закоханого Ромео.

    У 1964 році Биків пробує себе в режисурі. У комедії «Зайчик» він зміг об’єднати легкість розважального жанру з філософськими питаннями про моральності та порядності, таким чином створивши дуже сильну кінокартину.

    Але найбільший успіх Леоніда Бикова очікував в 70-х роках. Спочатку на весь радянський Союз прогриміла його військова драма «В бій ідуть одні «старики», знята за його власним сценарієм, а пізніше – ще одна військова стрічка «Ати-бати, йшли солдати». Для багатьох сучасних глядачів Биків асоціюється саме з ролями командира ескадрильї Титаренко на прізвисько «Маестро» і єфрейтора Віктора Святкіна з позивним «Сват».

    У 1978 році Леонід Федорович почав знімати новий фантастичний фільм «Прибулець» за повістю Євгена Шатько «Прибулець-73», в якому повинен був зіграти інопланетянина Глоуза. Вже була змонтована частина матеріалу і навіть продемонстрована кінокритиків, але з-за трагічних подій зйомки закінчувалися режисером Борисом Івченком, який змінив весь акторський склад. Фільм вийшов під назвою «Зоряна відрядження» і особливого успіху не мав.

    Особисте життя

    Все життя єдиною любов’ю Леоніда Бикова була його дружина Тамара Костянтинівна, у дівоцтві Кравченко. Як згадують їх діти, пара до останніх днів зберігала трепетне ставлення один до одного і своїм прикладом показала, що таке справжня любов.

    У Леоніда та Тамари було двоє дітей – син Лесь (за паспортом — Олександр) і дочка Мар’яна. Після смерті батька Лесь не витримав експлуатації його імені і емігрував до Канади.

    Смерть

    11 квітня 1979 року Леонід Биков повертався на своїй машині з дачі і на трасі «Мінськ — Київ» біля селища Димер потрапив в автомобільну катастрофу. Він хотів обігнати їхав перед ним трактор і, виїхавши на зустрічну смугу, влетів у їхала вантажівка. Актор загинув на місці від крововиливу внутрішніх органів. На момент смерті легендарного артистові було тільки 50 років.

    Леонід Биков залишив заповіт, адресований його друзям, наступного змісту: «…Нехай хтось один скаже слово «прощай», і все. Не треба цирку, який називають почестями. Після цього «дерболызните» хто скільки може. А потім нехай 2-га ескадрилья вріже «Смуглянку» від початку і до кінця…»

    В пам’ять про великий внесок Бикова в мистецтво і культуру в його рідному Краматорську був встановлений бронзовий бюст. У Києві пам’ятник Леоніду Бикову поставили в образі Маестро з «В бій ідуть одні «старики», яка присіла на крило свого літака. Також у столиці України ім’ям актора названо бульвар, а на кіностудії Довженка було знято біографічний фільм «…якого любили всі».

    Фільмографія

    • 1954 — Приборкувачка тигрів
    • 1955 — Максим Перепелиця
    • 1958 — Добровольці
    • 1958 — Сварка в Лукаши
    • 1958 — Дорогий мій чоловік
    • 1960 — Альошкіна любов
    • 1964 — Зайчик
    • 1968 — Розвідники
    • 1973 — У бій ідуть одні «старики»
    • 1977 — Ати-бати, йшли солдати

    Фото

    Леонід Биков