Леонід Гайдай

(біографія, фото, відео) Leonid Gayday

фотографія Леонід Гайдай

  • Ім’я: Леонід Гайдай ( Leonid Gayday )
  • Дата народження: 30 січня 1923 р.
  • Вік: 70 років
  • Дата смерті: 19 листопада 1993 р.
  • Місце народження: Вільний, Амурська область
  • Зріст: 183
  • Діяльність: режисер, сценарист, актор, народний артист СРСР
  • Сімейний стан: одружений

    Леонід Гайдай: біографія

    Леонід Гайдай — радянський режисер, актор і сценарист, який був удостоєний звання народного артиста СРСР у 1989 році. Він відомий насамперед своїми кинокомедиями, більшість з яких увійшло в літопис класичних вітчизняних фільмів. Найбільш відомі його картини «Операція «И» та інші пригоди Шурика», «Кавказька полонянка», «Діамантова рука», «Іван Васильович змінює професію» і «12 стільців».

    Майбутня легенда вітчизняного кіно народився в селищі Вільний, розташованому в Амурській області. Але йому ще не було й року, коли родина переїхала в Читу, а потім в Іркутськ, де і пройшло дитинство Леоніда. Він ріс разом з двома старшими дітьми – братом Олександром і сестрою Августою. До речі, батьки Гайдая були прості трудівники, службовці залізниці.

    При цьому відомстві навчався і Леонід, закінчив залізничну школу напередодні війни. Він намагався піти добровольцем, але із-за віку юнака не взяли. Гайдай влаштувався освітлювачем в Московський театр сатири, що знаходився в той момент в Іркутську в евакуації. Через рік молодого чоловіка мобілізували, але спочатку відправили служити в тиху Монголію. Леонід був обурений цим, постійно домагався переведення на фронт.

    Тоді ж стався цікавий інцидент, у зміненому вигляді потрапив пізніше на екрани кінотеатрів. Воєнком шукав добровольців для перекладу в гарячі точки і на кожне питання «Хто в артилерію?», «В кавалерію?», «У флот?», Гайдай вигукував «Я». Тоді офіцер і сказав знамениту згодом фразу «Почекайте Ви! Дайте оголосити весь списочок!»

    У підсумку Леоніда Гайдая перевели на Калінінське напрям в розвідку, де він геройськи проявила себе під час одного з боїв, а пізніше отримав важке поранення, наступивши на ворожу міну. Молодої людини комісували, і до кінця війни він перебував у тилу.

    Після великої Перемоги Гайдай закінчив в Іркутську театральну студію. Трохи попрацював у драматичному театрі актором і освітлювачем, а потім відправився в Москву підкорювати ВДІК, куди вступив на режисерський факультет.

    Фільми

    У кіно Леонід Гайдай дебютував у 1955 році, причому як актор. Він зіграв Сина в комедії «Ляна». Але вже через рік робить режисерський дебют і випускає драматичний фільм «Довгий шлях». Картину зазначив особисто знаменитий Михайло Ромм, який якимось чином в чистій драмі зумів розглянути задатки Гайдая-комедіанта. Саме Ромм порадив Леоніду Іовичу придивитися до гумористичного жанру.

    Тоді Гайдай випускає сатиричну стрічку «Наречений з того світу», через яку ледь не втратив кар’єри. Від фільму після цензури залишилася ледь половина, але навіть після такої нещадної нарізки режисерові-початківцю заборонили знімати. Тоді Гайдай в перший і останній раз пішов на угоду з «Мосфильмом»: він зробив ідеологічну драму про пароплаві «Тричі воскреслий», завдяки якій йому було дозволено працювати далі. Але сам режисер цього фільму соромився до кінця життя.

    У 1961 році він знімає короткометражки «Пес Барбос і незвичайний крос» і «Самогонники», які приносять всесоюзну славу не тільки режисера, але й троїце персонажів Боягуз, Бовдур і Бувалий у виконанні Георгія Віцина, Юрія Нікуліна і Євгена Моргунова.

    Екранізувавши кілька новел американського гумориста о’генрі в картині «Ділові люди», Гайдай повертається до радянської дійсності і дарує глядачам одну за одною безсмертні картини « Операція «И» та інші пригоди Шурика», «Кавказька полонянка», «Діамантова рука», «12 стільців», «Іван Васильович змінює професію», «Не може бути!».

    До речі, сам Леонід Гайдай нерідко з’являвся в своїх фільмах в маленьких епізодах. Найбільш велика його роль — архіваріус Варфоломій Коробейников в «12 стільцях». У 80-х роках режисер зробив ще одну класичну комедію «Спортлото-82», а також знімав багато з випусків кіноальманаху «Фітіль».

    Останніми роботами великого Леоніда Гайдая були перебудовані картини «Приватний детектив, або Операція «Кооперація» і «На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі», в яких головну роль грав Дмитро Харатьян.

    Варто додати, що легендарний режисер був дуже консервативний у підборі акторського складу. Більшість артистів знімалися у нього багато разів. Наприклад, Георгій Віцин, Віктор Уральський, Сергій Філіппов і Ніна Гребешкова з’являлися в його картинах близько 10-ка разів. Також Гайдай любив працювати з Наталею Крачковской, Олександром Дем’яненко і Леонідом Куравльовим.

    Особисте життя

    Зі своєю майбутньою дружиною, актрисою Ніною Гребінцевої, Леонід Гайдай познайомився у Вдіку – дівчина була його однокурсницею. Вони одружилися в 1953 році і дружно прожили 40 років. До речі, режисер був засмучений, що дружина відмовилася офіційно брати його прізвище, але Гребешкова пояснювала свою відмову тим, що не відразу зрозуміло – чоловік або жінка ховається під прізвищем Гайдай, а для актриси це важливо.

    У сім’ї народилася донька Оксана, яка згодом подарувала Леоніду і Ніні онуку Ольгу.

    Смерть

    Останні роки Леонід Гайдай сильно хворів. У нього була незагоєна рана на нозі, а потім із-за пристрасті до куріння режисера стали турбувати дихальні шляхи. У 1993 році він захворів на запалення легенів, потрапив в лікарню, де і помер від тромбоемболії легеневої артерії.

    В пам’ять про Леоніда Гайдая кінотеатр в його рідному містечку Вільному Амурської області був названий його ім’ям, а також встановлено монумент режисерові. Також ім’я Гайдая привласнили і найбільшому кінотеатру Іркутська, а на будинку, де він виріс, розташована красива меморіальна дошка.

    Не забули про легендою радянського кіно і в Москві – одна з площ на території кіностудії «Мосфільм» носить ім’я Леоніда Гайдая.

    Фільмографія

    • 1961 — Пес Барбос і незвичайний крос
    • 1965 — Операція «И» та інші пригоди Шурика
    • 1966 — Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика
    • 1968 — «Діамантова рука»
    • 1971 — 12 стільців
    • 1973 — Іван Васильович змінює професію
    • 1975 — Не може бути!
    • 1982 — Спортлото-82
    • 1989 — Приватний детектив, або Операція «Кооперація»
    • 1992 — На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі

    Фото

    Леонід Гайдай