Олександр Купрін

(біографія, фото, відео) Aleksandr Kuprin

фотографія Олександр Купрін

  • Ім’я: Олександр Купрін ( Aleksandr Kuprin )
  • Дата народження: 7 вересня 1870 р.
  • Вік: 67 років
  • Дата смерті: 25 серпня 1938 р.
  • Місце народження: Наровчат, Пензенська область
  • Діяльність: письменник, перекладач
  • Сімейний стан: одружений

    Олександр Купрін: біографія

    Олександр Іванович Купрін – знаменитий письменник, класик російської літератури, найбільш значними творами якого є «Юнкера», «Поєдинок», «Яма», «Гранатовий браслет» і «Білий пудель». Також високим мистецтвом вважаються короткі оповідання Купріна про російською побут, про еміграцію, про тварин.

    Олександр народився в повітовому місті Наровчате, який розташований в Пензенській області. Але дитинство і юність письменника пройшли в Москві. Справа в тому, що батько Купріна, потомствений дворянин Іван Іванович помер через рік після його народження. Матері Любові Олексіївні, також походить із знатного роду, довелося перебиратися у велике місто, де їй було значно простіше дати синові виховання і освіту.

    Вже в 6 років Купріна визначили в Московський Розумовський пансіон, який діяв за принципом сирітського інтернату. Через 4 роки Олександра перевели у Другий Московський кадетський корпус, по закінченню якого юнак поступає в Олександрівське військове училище. Випускався Купріна у чині підпоручика і служив рівно 4 роки в Дніпровському піхотному полку.

    Після відставки 24-річний молодий чоловік їде в Київ, потім в Одесу, Севастополь та інші міста Російської Імперії. Проблема була в тому, що в Олександра була відсутня будь-яка цивільна спеціальність. Тільки після знайомства з Іваном Буніним йому вдається знайти постійну роботу: Купрін відправляється в Санкт-Петербург і влаштовується в Журнал для всіх». Пізніше він знаходитиметься в Гатчині, де під час Першої світової війни за свій рахунок буде утримувати військовий госпіталь.

    Олександр Купрін з ентузіазмом сприйняв зречення від влади царя Миколи II. Після приходу більшовиків навіть особисто звертався до Володимиру Леніну з пропозицією видавати спеціальну газету для села «Земля». Але незабаром, побачивши, що нова влада нав’язує країні диктатуру, повністю розчарувався в ній. Саме Купріну належить зневажливе назва Радянського Союзу – «Совдепія», яке міцно увійде в жаргон. Під час громадянської війни приєднався добровольцем до Білої армії, а після великої поразки виїхав за кордон – спочатку до Фінляндії, а потім у Францію.

    До початку 30-х років Купрін загруз у боргах і не міг забезпечувати свою сім’ю навіть самого необхідного. До того ж письменник не знайшов нічого кращого, як шукати вихід із складної ситуації в пляшці. У підсумку єдиним рішенням стало повернення на батьківщину, яке в 1937 році підтримав особисто Йосип Сталін.

    Книги

    Писати Олександр Купрін почав ще на останніх курсах кадетського корпусу, причому перші проби пера були у віршованому жанрі. На жаль, свою поезію письменник так ніколи і не видавав. А першим надрукованим його розповіддю виявився «Останній дебют». Пізніше в журналах виходила його повість «в Темряві» та низка оповідань на військову тематику. Взагалі темі армії у Купріна відводиться багато місця, особливо в ранній творчості. Досить згадати його знаменитий автобіографічний роман «Юнкера» і передує йому повість «На переломі», також відому як «Кадети».

    Світанок Олександра Івановича як письменника припав на початок 20-го століття. Виходили пізніше став класикою дитячої літератури оповідання «Білий пудель», спогади про подорож до Одеси «Гамбрінус» та, ймовірно, найпопулярніший його твір — повість «Поєдинок». Тоді ж побачили світ і такі твори, як «Рідке сонце», «Гранатовий браслет», оповідання про тварин.

    Окремо потрібно сказати про один з найбільш скандальних творів російської літератури того періоду – повісті «Яма» про життя і долю російських повій. Книга була нещадно розкритиковано, як не парадоксально, за «надмірний натуралізм і реалізм». Перше видання «Ями» було вилучено з друку як порнографічне.

    В еміграції Олександр Купрін писав дуже багато, практично всі його твори користувалися популярністю в читачів. У Франції він створив чотири великих роботи — «Купол святого Ісаакія Далматського», «Колесо часу», «Юнкера» і «Жанета», а також велика кількість коротких оповідань, у тому числі філософську притчу про красу «Синя зірка».

    Особисте життя

    Першою дружиною Олександра Івановича Купріна була юна Марія Давидова, дочка відомого віолончеліста Карла Давидова. Шлюб проіснував всього п’ять років, але за цей час у подружжя народилася дочка Лідія. Доля цієї дівчинки була трагічною – вона померла незабаром після пологів сина у віці 21 року.

    З другою дружиною Єлизаветою Морицовной Гейнріх письменник обвінчався в 1909 році, хоча вони жили разом до того моменту вже два роки. У них з’явилося дві дочки – Ксенія, яка згодом стала актрисою і моделлю, і Зінаїда, яка померла в три рочки від складної форми запалення легенів. Дружина ж пережила Олександра Івановича на 4 роки. Вона покінчила з собою під час блокади Ленінграда, не витримавши постійних бомбардувань і нескінченного голоду.

    Так як єдиний онук Купріна Олексій Єгоров загинув від поранень, отриманих в ході Другої світової війни, то рід знаменитого письменника перервався, і сьогодні його прямих нащадків не існує.

    Смерть

    Олександр Купрін повертався в Росію вже з сильно підірваним здоров’ям. У нього була залежність від алкоголю, плюс літня людина швидко втрачав зір. Письменник розраховував, що на батьківщині зможе повернутися до трудової діяльності, але стан здоров’я цього не дозволило.

    Через рік, під час перегляду військового параду на Червоній площі Олександр Іванович підхопив запалення легенів, яке отягощалось ще і рак стравоходу. 25 серпня 1938 року серці знаменитого письменника зупинилося назавжди.

    Могила Купріна знаходиться на Літераторських містках Волковського цвинтаря, неподалік від поховання іншого російського класика – Івана Тургенєва.

    Бібліографія

    • 1892 — Потемки
    • 1898 — Олеся
    • 1900 — На переломі (Кадети)
    • 1905 — Поєдинок
    • 1907 — Гамбринус
    • 1910 — Гранатовий браслет
    • 1913 — Рідке сонце
    • 1915 — Яма
    • 1928 — Юнкера
    • 1933 — Жанета

    Фото

    Олександр Купрін