Володимир Познер

(біографія, фото, відео) Vladimir Pozner

фотографія Володимир Познер

  • Ім’я: Володимир Познер ( Vladimir Pozner )
  • Дата народження: 1 квітня 1934 р.
  • Вік: 82 роки
  • Місце народження: Париж
  • Діяльність: журналіст, письменник
  • Сімейний стан: одружений Надії Соловйової

    Володимир Познер : біографія

    Володимир Володимирович Познер з’явився на світ у Парижі 1 квітня 1934 року. Отець Володимир Олександрович Познер емігрував з батьками з СРСР в 1922 році. У Франції хлопчик відвідував російсько-французьку школу, організовану спеціально для дітей емігрантів, а по її закінченню працював в європейському філії американської медіакомпанії «Metro-Goldwyn-Mayer». Мама майбутнього журналіста Жеральдін Люттен була француженкою. Її кар’єра була пов’язана з кіновиробництвом. Свого новонародженого сина пара назвала Володимиром на честь батька. Хрестили хлопчика за католицьким обрядом в соборі Паризької Богоматері.

    Коли Володимиру виповнилося три місяці, мама забрала його з собою в Америку, де їй запропонували роботу на студії «Paramount Pictures» в якості режисера монтажу. Крім того, у Сполучених Штатах жила її сестра і близькі друзі. В 1939 році батько Познера забрав сім’ю назад в Париж. Володимир Познер-старший та Жеральдін Люттен довгий час офіційно не перебували у шлюбі, а узаконили свої відносини тільки тоді, коли їх синові виповнилося п’ять років.

    Через рік після повернення в Париж родина Володимира Познера змушена знову емігрувати до Сполучених Штатів у зв’язку з окупацією німецькими військами території Франції. В Америці народився молодший син Павло Познер. Післявоєнний період американської історії ознаменувався різким погіршенням відносин з Радянським Союзом. Початок холодної війни спровокувало антикомуністичні настрої в суспільстві. Батько Володимира Познера в цей період обіймав керівну посаду у відділі російської кінематографії при військовому департаменті США.

    Будучи щирим патріотом СРСР, Володимир Познер-старший почав співпрацювати з зовнішньою розвідкою Радянського Союзу, будучи спочатку в статусі «навідника» і «стажиста». Через деякий час стало очевидно, що залишатися в Америці більше не представляється можливим, і в 1948 році сім’я вирішує емігрувати в третій раз. Крім того, діяльністю Познера-старшого почали цікавитися люди з ФБР. Спочатку планувалося знову повернутися у Францію, однак через донос на батька, в якому повідомлялося, що він радянський шпигун і «підривний елемент», французьке міністерство закордонних справ відмовило йому у видачі візи. У цей момент від уряду СРСР Познеру-старшому надійшла пропозиція працювати на компанію «Совэкспортфильм», що знаходилася в радянському секторі Берліна.

    Володимир Познер отримав початкову освіту в Нью-Йорку, в школі «City and Country», потім продовжив навчання в «Stuyvesant High School». Переїхавши до Німеччини, Познер перший час відвідував середню школу для радянських дітей. Через рік, коли уряд Радянського Союзу згорнув програму, хлопчика перевели в школу для дітей німецьких політичних емігрантів, які втекли від гітлерівського режиму в СРСР. Учням не видавали атестат зрілості, так як і без нього вони отримували направлення у найпрестижніші виші країни.

    Увесь цей час батько шукав можливість переїхати в Москву, що і відбулося в 1952 році. У столиці Володимир Познер надходить у Московський Державний Університет на біолого-грунтову кафедру за спеціальністю «фізіологія людини». Незважаючи на високий екзаменаційний бал, юнакові було відмовлено у вступі через єврейського походження і «неблагонадійною» біографії. Тільки завдяки зв’язкам батька вдалося домогтися зарахування в університет.

    Отримавши вищу освіту, Володимир Познер перший час заробляє перекладами наукових текстів. Також він займався перекладами англійської поезії, чим звернув на себе увагу Самуїла Маршака, який запросив молодого Познера до себе на роботу в якості літературного секретаря. Наступні два роки Володимир працює його асистентом, готуючи для публікації в радянських журналах переклади віршів.

    Журналістика

    Восени 1961 року Володимир вступає на роботу в нещодавно відкрилося Агентство друку «Новини», де займається редактурою журналу «USSR», який поширювався за кордоном, в основному, на території Америки. У 1967 році працює над літературним дайджестом «Супутник».

    У 1970 році Володимир Познер починає співпрацювати з Державним Комітетом радіомовлення СРСР в якості коментатора. Його програми виходили кожен день до 1985 року і транслювалися на території Англії та Сполучених Штатів. В кінці сімдесятих Володимир Познер стає частим гостем на Американському телебаченні. Він з’являється в програмі «Nightline», а також, у ток-шоу Філа Донахью. Основним завданням Познера було подання у найбільш вигідному ключі дій і заяв радянського уряду. Він виступав на захист найбільш спірних моментів радянської історії, зокрема, виправдовував введення радянських військ на територію Афганістану.

    Спільно з Філом Донахью в 1985 році він проводить телеміст Ленінград – Сіетл, що називався «Зустріч у верхах пересічних громадян». Через рік Познер проводить телеміст «Жінки говорять з жінками» між Ленінградом і Бостоном, а потім — ще один телеміст, на цей раз з участю радянських та американських журналістів. Ці успішні проекти стали дебютом Володимира Познера в ефірі вітчизняного телебачення, після чого він отримує посаду політичного оглядача і починає працювати на центральному телебаченні.

    Згідно з опитуваннями того часу, Володимир Познер визнаний самим авторитетним журналістом радянського телебачення. Але, незважаючи на свою популярність, в 1991 році він приймає рішення залишити Центральне телебачення у зв’язку з розбіжностями з керівництвом.

    На початку 90-х Володимир Познер приймає запрошення Філа Донахью працювати в США, де до 1996 року виходить їх спільна передача. Паралельно він веде роботу над своїми передачами в Москві, для запису яких щомісячно здійснює перельоти з Америки в Росію. В цей же час дві автобіографічні книги видаються в США.

    З 1994 по 2008 рік Володимир обіймав посаду Президента російського телебачення. У 1997 році тележурналіст знову повертається до Москви, де живе по сьогоднішній день.

    «Познер»

    Одним із найвідоміших проектів Володимира Познера стало його авторська програма, що вперше вийшла в ефір восени 2008 року. Формат програми «Познер» — інтерв’ю, в ході якого ведучий задає питання видатним громадсько-політичним діячам, провідним представникам культури, науки та спорту.

    Тематика зустрічей може бути прив’язаною до поточної ситуації, так і бесідою у вільній формі. В ході інтерв’ю гостям пропонується відповісти не тільки на питання ведучого, але й на заздалегідь записані питання, які задають випадкові люди на вулицях. В кінці кожної програми Володимир Познер вимовляє невелике заключне слово, де пропонує глядачам ще раз подумати над актуальними проблемами, порушеними у ході передачі.

    За вісім років існування програми «Познер» в ролі гостей студії було величезна кількість відомих людей, в числі яких Михайло Горбачов, Олег Табаков, Михайло Жванецький, Хілларі Клінтон, Дмитро Медведєв, Стінг і багато інших.

    Особисте життя

    Перша дружина Володимира Познера — російський філолог і перекладач Валентина Чемберджи. Їх шлюб тривав із 1957 по 1968 рік. В цьому союзі з’явилася на світ донька, композитор і піаністка Катерина Чемберджи.

    У 1968 році Володимир Познер одружився вдруге. Його обраницею стала Катерина Орлова. У 2008 році телеведучий одружився втретє. Його дружиною стала телепродюсер Надія Соловйова.

    Фото

    Володимир Познер