Їла Санько

(біографія, фото, відео) Yola Sanko

фотографія Їла Санько

  • Ім’я: Їла Санько ( Yola Sanko )
  • Дата народження: 18 лютого 1947 р.
  • Вік: 69 років
  • Місце народження: Росія
  • Зріст: 164
  • Діяльність: актриса театру і кіно
  • Сімейний стан: розлучена

    Їла Санько: біографія

    Їла Санько — радянська і російська актриса театру і кіно, стала широко відомою після екранізації поеми Сергія Єсеніна «Ганна Снегина». Також вона регулярно з’являлася в популярному радянському телешоу «Кабачок «13 стільців». Всього ж на рахунку актриси майже 150 ролей у кіно, серіалах і телеспектаклях.

    Мама Єли Санько, Олена Дмитрівна Москаленко-Санько, була театральною актрисою. Але коли почалася Велика Вітчизняна війна, молода жінка записалася добровольцем і вирушила воювати на фронт. Там вона познайомилася з Іваном Федосеевичем Санько, який тоді командував дивізією. А згодом дослужився до чину генерал-полковника артилерії і отримав звання Героя Радянського Союзу.

    Одружилися батьки майбутньої зірки екрана ще на війні, але народження дітей, звичайно, відклали на мирний час. Коли ж у 1947 році на світ з’явилася їхня перша дівчинка, вони вирішили назвати її на честь новорічної ялинки, так як це символ радості, надії та змін на краще. Вдома вони називали доньку Ялинка, а в документах записав Їла Санько. До речі, пізніше в сім’ї з’явилося ще дві дочки, одна з яких, Наталія Санько, теж стала актрисою, а друга Тетяна тільки одного разу з’явилася на екрані, ще зовсім маленькою.

    Їла вирішила піти по стопах матері. Вона закінчила Вище театральне училище імені Бориса Щукіна, після чого 10 років прослужила в Московських театрах – імені А. С. Пушкіна і На Малій Бронній. Потім, із-за особистих проблем, жінка була змушена змінити обстановку. Вона перебирається в Україну, у Львів, де успішно виступає в місцевій трупі Російського драматичного театру Прикарпатського військового округу.

    Через якийсь час Санько пробує себе на театральних підмостках в Німеччині, але в 1985 році знову повертається до Москви і з тих пір входить в трупу Центрального академічного театру Російської Армії.

    Фільми

    У кіно Їла Санько дебютувала у 8-річному віці. Разом з мамою Оленою Санько і сестричкою Тетяною вона взяла участь у створенні мелодрами «Полюшко-поле». Наступна робота актриси вийшла через 10 років, і аж до кінця 80-х років Їла Іванівна знімалася дуже багато. З найбільш значущих її робіт варто виділити дитячу комедію «Дивовижні пригоди Дениса Корабльова» і фільм-спектакль «Людина зі сторони».

    І, звичайно, не можна обійти увагою знамените телевізійне гумористичне шоу «Кабачок «13 стільців», де вона блищала разом з Михайлом Державіним, Наталією Селезньову, Ольга Аросєва і багатьма іншими артистами, виконуючи роль другої офіціантки кабачка, пані Ванди. У 80-х і 90-х роках Їла Санько практично на знімальному майданчику не задіяна, зате з розвитком кіноіндустрії в новому столітті знову стала дуже затребуваною.

    Варто звернути увагу на виконання актрисою ролей в таких картинах, як сімейна сага «Громови. Будинок надії», трагикомедийном альманасі «У кожного своє кіно», романтичної історії «Тітоньки», а також в самої останньої вийшла роботі Санько, другому сезоні містичного детективу, знятого в гумористичному ключі «Зворотна сторона місяця».

    Особисте життя

    Першим і єдиним офіційним чоловіком Єли Санько був знаменитий комік, артист театру і естради Ян Арлазоров. Вони познайомилися ще в студентські роки, але прожили разом не надто довго. Причому, незважаючи на те, що їх союз подарував світу спільну доньку Олену Санько, подружжя розлучилося досить бурхливо. Більше того, розрив їхніх стосунків перевтілився в довгу, фактично кровну ворожнечу. Після розлучення Ян і Їла не спілкувалися 24 роки, аж до самої смерті гумориста.

    Саме після розставання з чоловіком актриса разом з дочкою поїхала жити до Львова, так як у Москві у неї похитнулося здоров’я. В українському місті Ледве квартиру не виділяли, і їй довелося жити разом з маленькою Оленою прямо в гримерці. Пізніше у Санько зав’язався новий роман. За цим чоловіком вона і вирушила до Німеччини, намагаючись відшукати на чужині особисте щастя. Але в середині 80-х повернулася в столицю Росії.

    Фільмографія

    • 1969-1980 — Кабачок «13 стільців»
    • 1969 — Ганна Снегина
    • 1979 — Дивовижні пригоди Дениса Корабльова
    • 2006 — Блюз опадаючого листя
    • 2007 — У кожного своє кіно
    • 2011 — Жила-була одна баба
    • 2013 — Тітоньки
    • 2014 — Вчителі
    • 2015 — Пуанти для плюшки
    • 2016 — Зворотна сторона місяця-2

    Фото

    Їла Санько